Без «Шуму» і пилу

Головним болем портів, що переробляють навалювальні і насипні вантажі, часто є пил, який виділяється при цьому. Індикатором його забруднюючого впливу на навколишнє середовище можна вважати листя довколишніх зелених насаджень.

– За кольором осілого на нього пилу можна безпомилково визначити, з яким видом вантажу працює порт. Якщо жовтий – перевантажують сірку, білий – кальциновану соду, чорний – вугілля або шлаки, – говорить керівник центру небезпечних вантажів Українського НДІ медицини транспорту професор Євген Білобров.

Таке «буяння барв» – пряме свідчення порушення санітарного та еколого-гігієнічного законодавства щодо безпечного перевалювання вантажів, що виділяють пил. Саме тому порти Маріуполь, Бердянськ, а також регіональні Ізмаїл та Рені ледве не опинилися на межі зупинки. Таких суворих заходів вимагав головлікар Центральної СЕС на водному транспорті, кандидат медичних наук Микола Голуб’ятников. Звичайно, це викликало великий «шум». А коли він трохи стих, фа­хівці розпочали пошуки нових інженерно-технологічних рішень.

Перевантаження на перший погляд безпечних вантажів – таких, як залізно-рудні окатиші, вугілля, зернові, сода, добрива, гранульовані висівки, цукор-сирець, ріпак, може мати досить несприятливі наслідки для здоров’я. Пил, що виділяється при вантажних операціях, складний за своїми фізико-хімічними і токсикологічними властивостями, розноситься вітром на великі відстані. Цей забруднювач проникає у житлові будинки і незримо впливає на самопочуття їхніх мешканців. Причому не одразу, а в міру накопичення в людському організмі. Деякі види пилу з нього практично не виводяться.

Міра ризику тут безпосередньо пов’язана з технологіями процесів перевантаження, складування та зберігання вантажів, що виділяють пил, на відкритих майданчиках, де вони утворюють біля причалів цілі гори вагою до 50 і більше тисяч тонн. За даними УкрНДІ медицини транспорту, кількість шкідливого пилу у них становить до 15% від загальної маси.

Невже порти нічого не роблять, щоб забезпечити нешкідливі перевантаження?

– Заходи щодо боротьби з пилом, як правило, заплановані у портах. Погано те, що часто ці приписи не обґрунтовані науково, – говорить Є. Білобров. Прикладом грамотного підходу до справи він вважає Одеський порт, де відправникам вантажу заборонено доставляння вантажів, що виділяють пил, без їхнього попереднього упакування у великі мішки – «біг-беги». Крім того, одеські портовики відмовилися від грейферних способів перевантаження, які неминуче супроводжуються виділенням пилу, і вдалися до транспортування вантажів у звичайних 20-футових контейнерах, але дообладнаних хитромудрим затвором такого як «ластівчин хвіст». Завдяки цьому пристосуванню, вантаж висипається тихо і не виділяє пилу.

Професор шкодує, що керівництво решти портів консервативне у переході на нові технології. Не виправдовує себе і допотопний метод поливання вантажів, що виділяють пил, водою з пожежних брандспойтів. Цим тільки створюється вид еколого-гігієнічного благополуччя. Адже пил всередині штабеля так і залишається, що одразу відчувається при його розбиранні. Зате витрати на дорогу воду складають величезні суми. Так, в одному з портів Одеської області на таке зрошення у 2009 році «ухнули» понад 100 тис. тонн води.

Не набагато ефективніше і часто застосовуване поверхневе зрошення з використанням стандартних городньо-парникових розпилювачів.

Новою технологічною ідеологією, запропонованою Є. Білобровим, стало блокування пилу всередині вантажу, що виділяє пил. Пил, відповідно до його пояснення, цілком піддається змочуванню водяними розчинами реагентів типу «Нова-Даст – Україна» за допомогою пронизуючого зрошення під час зсипання.

– Дивує і той факт, що портовики дають замовлення на проектування систем пилопридушення організаціям, далеким від розуміння специфіки морських портів. І зовсім не враховують особливості процесів пилоутворення, динаміку міграції пилу, його поглинання навколишнім середовищем, – говорить

Є. Білобров. – Практика ж показує, що швидкість і повнота блокування пилової хмари повинні перевершувати час її утворення, переміщення і «живучості». А це не більше 8 – 15 секунд усього навсього. Інакше боротьба з пилом у портах буде схожа на боротьбу з власною тінню. Дорого, скажете? Заперечу: не дорожче, ніж сплачувати екологічні штрафи, які щоразу зростають.

Выпуск: 

Схожі статті