У нашій країні відроджуються шкільні музеї бойової слави. Хорошим прикладом може служити музей оборони та визволення Одеси, що відкрився 22 червня в гімназії № 7. Серед почесних гостей, що відвідали цього дня навчальний заклад, були голова Одеської облради Микола Пундик і заступник губернатора Дмитро Волошенков.
Створення музею можна вважати закономірним підсумком багаторічної роботи гімназії у сфері патріотичного виховання молоді. Це традиційні класні години, зустрічі з ветеранами, участь у проектах районного, міського та міжнародного рівня. Так, за несення почесної вахти на посту №1 варта, що складається з учнів гімназії, як одна з найкращих у місті, неодноразово удостоювалася звання зразкової, нагороджувалася грамотами і дипломами. А також представляла Одесу під час несення ювілейної почесної вахти в Керчі. Команда гімназії вже двічі брала участь у міжнародному проекті «Союз2009» і «Союз2010 – наследники Победы» у Росії. Що стосується музею, то багато експонатів для нього пожертвували родини самих гімназистів. Експозиція включає побутові предмети (офіцерський планшет, старовинна друкарська машинка, кобура від пістолета, номер газети «Правда» з передовицею, що сповіщає про перемогу у Великій Вітчизняній війні). Дуже прикрашають приміщення прапори полків і дивізій, а також макет обеліска Невідомому матросові з невеликим Вічним вогнем.
Свій подарунок зробив музею голова Одеської облради Микола Пундик: два листи, відправлені з фронту його дідом, Володимиром Пундиком. Володимир Дорофійович був призваний на фронт із Одеси і загинув при переправі через Дон у серпні 42го року. Подарувати два зразки з колекції дідівських листів було вирішено тому, що, за словами М. Пундика, «подібні музеї – найдоступніші та найживіші, просто так я б не зробив цього».
Паралельно з екскурсією по музею й гімназії у її дворі йшов невеликий концерт для дітей та їхніх батьків: звучали пісні військових років, поезія, виконувалися танцювальні номери. А потім діти запалили свічі пам'яті та склали з них цифру 70 і лаврову гілку. Лавр – символ Перемоги, що дісталася нам дуже дорогою ціною…
