Дивовижні простори нашого краю не можуть не захоплювати. І іноземці часто справедливо відзначають: ви не вмієте гідно представити все те, до чого звикли і вважаєте повсякденним, часом ставитеся до всього надто байдужо. І на підтвердження справедливості їхніх слів наведу приклад відвідування великою групою учасників міжнародної конференції з розвитку заповідних територій, національних парків, екотуризму приміського Комінтернівського району.

Нагадаю, що на гроші Євросоюзу там був побудований візит­центр. Його відвідування запам'ятається надовго. Будинок незрозумілої архітектури, який більше нагадує невеличкий госпблок, виявився закритим. Навколо валялися пляшки, якесь сміття. Через вікна можна було побачити лише порожні столи. 40 хвилин минуло у томливому очікуванні. Його скрашували спів птахів та численні коники, які, зважаючи на все, дуже полюбили тутешні місця. Нещодавно призначений директор Тилігульського регіонального ланд­шафтного парку Сергій Вовненко не квапився поспілкуватися з колегами, готовими передати йому свій багаторічний досвід, – американськими експертами, екологами, членами громадської ради при обл­держадміністрації.

Лише після декількох дзвінків голови громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Юрія Геращенка Сергієві Вовненку та секретаря громадської ради при облдержадміністрації Людмили Кольчевої до Комінтернівської райдержадміністрації начальник, нарешті, з'явився. Його великий джип впевнено проїхав по траві до самого візит­центру. Я лише встигла подумати, скільки ж нещасних коників опинилися зачавленими потужною машиною? І перехопила переляканий погляд нашого гостя – експерта з екологічного туризму Джона Йоста, яким він теж супроводжував машину, що їхала по траві.

Після цього й показувати сам парк, і про щось говорити, гадаю, було практично марно. Бо за кордоном не прийнято так байдужо ставитися до природи. Це ознака не лише непрофесійності, але й низького рівня екологічної та людської культури.

Заради справедливості треба відзначити, що сам парк із його заказниками – це дивовижне місце для організації маршрутів для справжніх любителів природи. Але лише за умови, якщо цією роботою будуть займатися із захватом та творчо.

Зовсім інакше ставляться до перспектив розвитку екологічного сільського туризму у Білгород­Дністровському районі. Там учасників конференції зустрів сам голова райдержадміністрації Василь Чорнолуцький із заступниками. Його емоційний виступ, присвячений Білгород­Дністровську, цій «перлині Бессарабії», запам'я­тався надовго. А потім було відвідування фортеці, де проходив турнір з лицарських боїв, центру культури вина «Шабо», фермерського господарства «Голд­сад», у якому розводять новоолександрівських ваговозів та орловських рисаків, і куштування справжнього козацького кулешу. Після всього побаченого, яскравого, пам’ятного, бачачи реальну зацікавленість людей у тому, щоб їхній край побачили та полюбили гості з інших областей України і з­за кордону, спокійний, дещо флегматичний Джон Йост одразу почав із захватом міркувати про те, які маршрути можна допомогти розробити у Білгород­Дністровському районі.

Голова громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Юрій Геращенко із урахуванням того, що туризм названий керівництвом області одним із пріоритетних напрямів розвитку регіону, запропонував розробити пілотний спільний проект з розвитку екологічного сільського туризму, у реалізації якого візьмуть участь керівництво Білгород­Дністровського району, Національного парку у Флориді та очолюваної ним громадської ради. На думку Юрія Євгеновича, зацікавленість усіх сторін дасть змогу запропонувати реальні шляхи розвитку туризму в регіоні. Тим більше що заповідних, дуже гарних місць у районі багато.