Ніс людям знання,
чинив добро
Нещодавно в управлінні ветеринарної медицини Комінтернівського району відкрито меморіальну дошку Миколі Івановичу Бакумі. Вшановувати світлу пам’ять відомої людини, кандидата ветеринарних наук, головного ветеринарного лікаря Комінтернівського району, який понад чотири десятиліття очолював в ньому ветеринарну службу, прийшли представники районної влади, начальник Головного управління ветмедицини в Одеській області Г. Мельник, селищний голова A. Калашніков, доньки Наталя та Світлана разом з сім’ями.
До присутніх звернувся начальник управління ветеринарної медицини і головний ветлікар району М. Орос. Він, а також ведуча заходу Валентина Вегерчук розповіли про М. Бакуму, відзначивши його широку професійну ерудицію, талант лікаряветеринара, високий рівень відповідальності. Ці риси сформували високий авторитет Миколи Івановича серед фахівців, колег, односельців. За сорок років плідної праці М.І. Бакума вніс значний вклад в організацію мережі ветеринарних дільниць у селах району, у зміцнення матеріальнотехнічної бази районної ветмедицини. Багатий практичний досвід він фахово поєднував з новими розробками. Микола Іванович автор наукових праць із ентології. Мешканці селища і району неодноразово обирали його депутатом районної ради. Він був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями «За трудову відзнаку», «За доблесну працю», «Ветеран праці».
Як висококультурна і ерудована особистість, Микола Іванович чудово знав і любив українську та російську літературу, поезію. Досконало володіючи німецькою в оригіналі читав твори німецьких класиків. Любив шахи, грав з самим Анатолієм Карповим. Був відданим чоловіком, щасливим батьком. Разом з дружиною — Любов’ю Тихонівною, вчителькою фізики Комінтернівської середньої школи, з якою народився і виріс в одному селі, з гідністю та повагою до людей пройшов свій професійний і життєвий шлях у рідному краї. Тут народилися і виросли їхні діти – доньки Наталя та Світлана, які сьогодні працюють лікарями. Саме в оселі свого мудрого дідуся зробили свої перші кроки його три онучки.
...У кожної людини, яка приходить у цей світ, є своя виняткова місія. Місією Миколи Івановича Бакуми було нести знання, добро, підтримку та віру у краще майбутнє людям, які пов’язали свої долі із селом.
Право відкрити меморіальну дошку Миколі Івановичу Бакумі було надано донькам Наталі і Світлані, заступникові голови райдержадміністрації Г. Тефтулу, заступнику голови райради I. Ососкало. Після завершення мітингу учасники заходу поклали живі квіти до меморіальної дошки.
Олександр ВОЛОДИМИРОВ, Комінтернівський район
Джерело народної творчості
Наше народне мистецтво переживає нелегкі часи.
Поступово починає розмиватися пам’ять про власні культурні корені та джерела. Підростаюче покоління часто вже не знає пісень та мелодій рідного краю.
У цих умовах величезного значення набувають особистостітворці, особистостіподвижники. Вони віддають усе своє життя народному мистецтву, стають на шлях збереження та зміцнення славних народних традицій.
Такою особистістю, без сумніву, був Василь Радян.
Василь Дмитрович народився 11 січня 1937 року в Криму, у Сакському районі, у багатодітній родині. Вдома любили музику, батько грав на гармоніці і передав це захоплення синам. У дитячі роки маленький Василь вже виконував нескладні мотиви на слух, дивуючи і тішачи рідню.
Після війни родина переїхала до Одеської області, в селище Сарату, з якою В. Радян і пов’язав своє подальше життя. У 1955 році його прийняли на посаду акомпаніатора танцювального гуртка та хору районного Будинку культури.
Потім були армія, Одеське музичне училище, музичний факультет Одеського педагогічного інституту. І знову Сарата. В. Радян викладав баян у музичній школі, був її директором, паралельно вів активне концертне життя в селищі, беручи участь у численних культосвітніх заходах як соліст і акомпаніатор хору ветеранів війни та праці. Фактично в його руках зійшлися всі нитки професійного та самодіяльного музичного мистецтва Сарати. Пройшлипромайнули численні фестивалі, огляди, конкурси обласного, всеукраїнського, міжнародного рівня…
Особливу сторінку діяльності В. Радяна становить його композиторська творчість. Не одержавши фахової освіти, він, проте, став народним композитором.
Пісні народжувалися в його серці, вони проспівані душею. Василь Радян оспівав красу та неповторність рідного краю, самобутність народних обрядів і традицій, нелегку, героїчну працю земляків, віддав належне історичному минулому та війні, прославляв людяність, чесність, дружбу та любов.
Багатогранна діяльність В. Радяна високо оцінена він був удостоєний почесного звання заслуженого працівника культури України.
У ці дні В. Радяну виповнилося б 75 років. На жаль, він не дожив до цієї знаменної дати всього кілька місяців. У районному Будинку культури відбувся пам’ятний вечір, на якому виступили зі спогадами друзі, колеги, члени сім’ї. Тут же була оголошена постанова селищної ради про присвоєння В. Радяну звання «Почесний громадянин Сарати» (посмертно) за № 1. Відбувся великий концерт, у якому взяли участь представники Одеси, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської областей, виступили учні В. Радяна, прозвучали його пісні.
В. Власов, заслужений діяч мистецтв України, професор, композитор; Є. Божкова, завідувачка відділу обласного навчальнометодичного центру закладів культури та мистецтв
