– Як добре, що холоди закінчуються. Скоро літо, сонце, море... Сонячне літо, саме собою, а от море… Знову біля берега буде брудна вода, де ж купатися?
Розмова, підслухана у маршрутці, наводить на міркування: яким буде Чорне море у пляжний сезон?
Одеситам стали звичні літні перетворення морської води на каламутну рідину, що й підозріло пахне. Інформації про брудну воду, про закриття пляжів перетворюються на рядок новин поряд із прогнозом погоди. Причин безліч: каналізаційні стоки, аварії на суднах, і… скорочення чисельності мідій. Кожна мідія очищує до 70 л води за добу.
Невже ми самі у всьому винні? Виявляється, у нас є «помічник» на морському дні – молюск рапана. Людська поголоска перетворила її на справжнього монстра, що знищує зокрема і мідій.
Судячи зі способу проникнення (через судна, що приходять з Тихого океану та їх баластні води), рапана – типовий інтервент. Як погромник, що вдирається у будинки захопленого міста, своїм м’язомногою рапана розкриває стулки раковини мідії та поїдає її. Жертвами стали й устриці; їхні популяції біля берегів Грузії та Туреччини суттєво скоротилися. Прокоментував обставини на підводних полях боїв директор Інституту біології південних морів, доктор біологічних наук, професор Б. Г. Александров:
– Уперше рапана з’явилася в Новоросійську 1947 року. Потім вона освоїлася біля турецьких берегів. Від вторгнення до одеських вод рапану стримували недостатня солоність і низька температура. У нашій затоці, завдяки прісноводним річкам, що впадають у море, солоність води становить 14 грамів на літр, а середній показник для Чорного моря – 1819 грамів на літр. Адаптувавшись до низької солоності, у 1975 році рапана з’явилася і в Одеській затоці. Завдяки замулюванню дна та низькій температурі води взимку чисельність рапани постійно коливалася. Свій «внесок» зробила і людина. Через популярний у 80х роках метод тралового лову риби з піщаного дна буквально зішкрябувалося усе живе. Разом з рибою із дна піднімалися хмари намулу і через кілька тижнів осідали на дні, доводячи до загибелі більшість морських мешканців, зокрема мідій та рапани. Але і за сприятливих чинників, поїдаючи мідій, рапана не змогла завдати величезної шкоди, тому що на місці загиблих молюсків згодом з’являлися нові.
Але й на рапану знайшлася управа. Наприкінці 90х вона стала об’єктом промислу в Болгарії, через мінімальні обмеження на ловлю її вивозили до Японії та Туреччини. Зробила свою справу економічна складова – вартість кілограма м’яса доходила до 7 – 10 доларів. Можна було б налагодити промисел рапани і на нашому узбережжі, але витрати на дозвільні документи, устаткування, вихід у море й занурення дайверів «переважують» навіть пристойний улов рапани.
– Врештірешт будьякий вид, що впроваджується у чуже середовище, стає ланкою харчового ланцюга, – говорить науковий працівник Олександр Куракін. – Рапана добре освоїлася в морі й обзавелася природніми ворогами. Тверда мушля вже нікого не зупиняє (її руйнують свердлувальні губки), а саму рапану поїдають великі чорноморські краби та інші мешканці морського дна.
В останні 7 – 10 років кількість рапани в Одеській затоці зростає, але аномально холодна зима цього року може дуже остудити запал теплолюбного молюска. Температура підлідної води становила один градус морозу. Такий холод рапана, швидше за все, не перенесе, тому що постійні місця її мешкання набагато ближчі до екватора.
Спека 2010 року підкосила популяцію мідій, холоди минулої зими – рапану. У морі з’явилися нові мешканці, наприклад, тихоокеанські мідії. У той же час сама рапана, що посіла своє місце в Чорному морі, виявлена біля берегів Бразилії. Очищенням води займаються й інші організми, що ведуть прикріплений до каменів спосіб життя. У такий спосіб говорити, що зі зменшенням кількості мідій море вмирає, передчасно.
