...І досі болить душа у бойка
Рік 1951й. Останнє велике переселення народів у другій половині ХХ століття. Тоді три мільйони українців змушені були переїхати з західних територій, які відійшли до Польщі, до різних регіонів СРСР. Минуло відтоді шість десятиліть, а родини переселенців і досі збирають уламки своїх сімей і загоюють душевні рани.
У зв’язку з цими трагічними подіями у Червонознам’янці, куди було переселено 1230 українців з бойківської Поляни, відбувся урочистий захід. Того ж дня відкрили пам’ятний знак – такий самий, як встановлений у селі Мариновому Березівського району. В Червонознам’янці він з’явився завдяки ініціативі сільського голови Івана Васильовича Войникова і допомозі небайдужих. Це були Володимир Іваніщев, Юрій Бойко, Михайло Дуда, Володимир Конопельський, Василь Попович, Віктор Ільків, Олександр Ільків, Василь Бондар, Руслан Лукашев, Віктор Габатель, Іван Жабженяк, Володимир Ковалів, Петро Ткаченко, Віктор Славич, Віктор Конопельський, Михайло Павелко, Іван Богач та багато інших червонознам’янців. Вони зібрали майже 17 тисяч гривень.
Відкрили його сільський голова Іван Войников та старожил села Ярослав Юрцаба, а освятив священик храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Микола. Зі сльозами на очах та квітами в руках сивочолі колишні переселенці доторкалися до пам’ятника, ніби до своєї далекої батьківщини.
Про пережите розповіли учасники вечора пам’яті, який відбувся в переповненому Будинку культури. До зали увійшли діти в скорботному одязі із запаленими свічками.
Зі сцени лунали українські та болгарські пісні у виконанні народних колективів «Берегиня» та «Яворина». Запальний бойківський танок ансамблю «Мозаїка» повернув людей спогадами до рідного краю. Жіночий ансамбль виконав бойківські пісні «Гори мої, гори і ріки між вами...», «Поговоріть зі мною побойківськи», а присутні в залі дружно підтримували.
Ведучі називають прізвища нагороджених орденами та медалями за добросовісну працю колишніх переселенців. Народжена вже на Одещині Наталя Штефків у своїх віршах передала тугу своїх батьків, рідних за селом Поляною, за потічком біля хати… І розповіла про трагедію, яку вони пережили. Сільський голова вручив колишнім переселенцям та тим, хто народився в рік переселення, пам’ятні подарунки.
З вітальним словом до червонознам’янців та гостей звернулася голова райдержадміністрації Наталя Бянова, підкресливши, що в селі живуть мудрі, працьовиті люди. Місцеве господарство завжди було серед лідерів виробництва не тільки в районі, а й в області. Сьогодні в селі дружно живуть болгари і українці. Їхній обов’язок – пам’ятати історію народу, передавати її дітям, онукам, не допустити повторення трагічних сторінок.
Директор Одеського обласного архіву Іван Ніточко подякував червонознам’янцям за встановлення пам’ятного знаку.
У фойє Будинку культури було також організовано виставку народних умільців: вишиванки, рушники, серветки. На чільному місці – стара скрипка переселенця Франка П’єха, як згадка про улюблений інструмент бойківських музик.
Берегти славні традиції
Урочисто відзначили жителі Іванівського району 68му річницю визволення від німецькофашистських загарбників. У мітингу з цієї нагоди взяли участь голова райдержадміністрації Наталія Бянова, голова районної ради Олексій Мазур, військовий комісар Ігор Котов, ветерани Великої Вітчизняної війни, представники підприємств, установ та організацій.
Ветеран війни Михайло Федорович Шевчук згадав свої фронтові будні, події квітня 1944 року, які не померкнуть ніколи, закликав підростаюче покоління берегти славні традиції воїніввизволителів.
Хроніку тих днів намагалися відновити учениці Іванівської ЗОШ І – ІІІ ст. ім. Б.Ф. Дерев'янка Анжеліка Лизогуб, Катерина Морга, Ангеліна Ількевич.
Виконком селищної ради та рада ветеранів Іванівки запросили ветеранів війни, тих, хто відбудовував народне господарство у перші повоєнні роки за святковий стіл. Від куратора проекту «Народний бюджет» в районі Івана Фурсіна учасникам Великої Вітчизняної війни було вручено грошову допомогу.
Лариса ТОКАР, Іванівський район
