Сьогодні – день працівника природно-заповідної справи

Ураховуючи вагомий внесок працівників природно­заповідної справи у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій та об’єктів природно­заповідного фонду України, на підтримку ініціативи Мінприроди України, Указом Президента України від 18 серпня 2009 року № 629/2009 започатковано професійне свято – День працівника природно­заповідної справи, яке відзначається щорічно 7 липня.

В Одеській області приділяється велика увага розвитку заповідної справи. За останні 8 років кількість і площа територій та об’єктів природно­заповідного фонду значно зросли і на сьогодні складають 122 об’єкти майже на 151 тисячі га. Відсоток заповідності області вдалось збільшити з 3 до 4,57, в середньому по Україні він становить 5,9 від загальної площі.

Шановні колеги, колектив Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області щиро вітає вас з Днем працівника природно­заповідної справи! Бажаємо міцного здоров’я, щастя, миру в душі, достатку та добробуту. Нехай завжди й у всіх справах вас супроводжує удача, збуваються всі ваші найжаданіші мрії. Миру і злагоди вам і вашим родинам, а колективам – взаєморозуміння, економічної стабільності та подальшого розквіту на благо природно­заповідної справи!

З повагою,

колектив Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області

До кожного відпочивальника інспектора не приставиш

Піщані острови і коси, акваторія водного дзеркала, очеретяні зарості, заплавні луки, мальовничі балки і яри, лісові урочища, цілинні степові ділянки – усі ці картини можна побачити у різних куточках земної кулі. Проте, щоб усе це побачити, немає необхідності їхати дуже далеко. На Тилігульському лимані все це розташовано у безпосередній близькості. Різноманітність місцевості сприяє зосередженню великої кількості видів тварин на лимані. В очеретяних заростях можна зустріти рідкісних птахів – колпицю, каравайку, жовту чаплю, рожевого пелікана та інших. Флора лиману також багата і різноманітна. Особливо цінна цілинна степова рослинність, яка оперізує лиман по периметру. Тут усе ще ростуть рослини, які у Європі практично зникли: ковила Лессінга, підсніжник Ельвеза, орхідея, тюльпан Шренка, сон­трава та багато інших. Це і є «золоте кільце» Тилігула, оскільки степові рослини оберігають від ерозії береги лиману і створюють неповторний за красою ландшафт. Дивує те, що такий унікальний об’єкт, як Тилігульський лиман, розташований за якихось 40 кілометрів від Одеси – міста з мільйоном жителів.

Проте у літній період на Тилігуль­ському лимані виникла гостра проблема, що реально загрожує самому факту існування рідкісних видів птахів і рослин – випалювання очеретяних заростей і степових ділянок. Відбувається це через злочинну недбалість деяких відпочивальників на лимані, які забувають залити водою жарини багаття. Іноді підпали степу і плав­нів здійснюються навмисне. Під час таких загорань вітер роздмухує полум’я на великі відстані. Язики полум’я знищують деревну і чагарникову рослинність.

А між іншим, зараз у птахів гніздовий період. У гніздах лежать кладки яєць або уже сидять вилуплені беззахисні пташенята. Грубе втручання з боку людини не минає безслідно. Дорослі птахи залишають Тилігульський лиман, гнізда з пташенятами згорають. Степові рослини гинуть у безжалісному полум’ї. У результаті відбувається збідніння флори і фауни, яка є нашою національною гордістю.

Треба сказати, що Тилігульський лиман є водно­болотним угіддям міжнародного значення і відповідає умовам Рамсарської конвенції. До того ж на лимані розташований Тилігульський регіональний ланд­шафтний парк. Адміністрація, співробітники парку роблять усе можливе для запобігання пожеж. Проте до кожної людини, що приїхала відпочити на території парку, інспектора не приставиш. Люди насамперед самі повинні усвідомлювати свою відповідальність перед природою.

Тилігульський лиман без цілинної рослинності і без птахів виглядає так само сумно, як виглядає будинок без мешканців. Про це необхідно пам’ятати. Кожний з нас спроможний допомогти природі або хоча б їй не заважати.

Ігор ГЕРЖИК, заступник директора з науки РЛП «Тилігульський»

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті