Нерозсудливість не пройшла

Коли на початку червня цього року всю країну облетіла звістка про те, що депутати Турківської міської ради Львівської області проголосували за перепоховання останків радянських воїнів, що загинули у боях з фашистськими загарбниками, в інше місце і за демонтаж монументу Слави на їхню честь, її сприйняли з убуренням розсудливі люди у всіх регіонах України. Сприйняли як блюзнірство стосовно пам’яті тих, хто віддав життя за свободу рідної землі, за сьогоднішнє мирне небо над нами. Того ж дня відбулося екстрене засідання президії Одеської обласної Ради ветеранів, на якому було засуджено рішення турківських депутатів, як абсурдне, таке, що оскверняє загальнолюдські моральні цінності, зокрема й викладені у Євангелії. До облради ветеранів почали надходити пропозиці активістів ветеранського руху про негайне реагування на нерозсудливе рішення купки антигуманістів. Вони висловлювали думку багатьох тисяч жителів міст і сіл Одещини і насамперед позицію учасників Великої Вітчизняної війни.

На пропозицію голови Одеської обласної Ради ветеранів Олексія Гурського було відправлено листа на адресу Президента України та Голови Верховної Ради України з вимогою не допустити перепоховання останків радянських воїнів і демонтажу монумента Слави у

м. Турка. Автор цих рядків запропонував послати копію цього звернення до Глави держави у Львівську обласну державну адміністрацію. Цими днями зі Львова надійшло повідомлення такого змісту:

«Львівська обласна

державна адміністрація

Голові Одеської обласної ради

Організації ветеранів України

ГУРСЬКОМУ О.Г.

Щодо перепоховання та

демонтажу монумента Слави

радянським воїнам у м. Турка

Шановний Олексію Георгійовичу!

До обласної державної адміністрації для розгляду надійшло звернення президії Одеської обласної ради Організації ветеранів України від 05.06.2012 № 12, адресоване Президенту України Януковичу В.Ф. і Голові Верховної Ради України Литвину В.М., щодо недопущення перепоховання та демонтажу монумента Слави радянським воїнам у м. Турка.

Повідомляємо, що, враховуючи думку громадськості, депутати Турківської міської ради відмовились від перепоховання та демонтажу монумента Слави радянським воїнам у м. Турка. На сьогодні пам’ятник реставровано і приведено до належного стану. Також довкола пам’ятника упорядковано територію.

З повагою

заступник голови

М.П. ЯНКОВСЬКИЙ»

Так було здобуто перемогу розуму над нерозсудливістю. Вона підтверджує, що нинішня влада прислухається до думки широкої громадськості. І переконує, що з будь­якими проявами мракобісся та опоганення всенародної святої пам’яті про жертви, зазнані у жорстокій боротьбі з німецько­фашистськими загарбниками та їхніми поплічниками, треба боротися всією громадою, всією землею. Як бореться світло з тьмою.

Віктор МАКСИМОВ

«Анадир»:

через півстоліття

Минулого тижня в Одесі відбулися урочистості з приводу 50­річчя операції «Анадир», яка тривалий час носить гриф «секретно», проведеної керівництвом і Збройними силами країни під час загострення «холодної війни» між СРСР та США у 1962 році.

Багато одеситів волею долі стали свідками та безпосередніми учасниками Карибської кризи, якій передували кілька військово­історичних подій. Так, у 1961 році США розмістили в Туреччині ракети середньої дальності «Юпітер». Розміщення ядерної зброї у безпосередній близькості від СРСР викликало в уряду обґрунтовані побоювання, в результаті чого було вирішено надати політичну допомогу Кубі в обмін на дозвіл установити на її території радянську ядерну зброю.

Під час секретної операції «Анадир» радянські війська розмістили на території Куби два дивізіони ракет середньої дальності Р­12, два підрозділи крилатих ракет, чотири мотострілецьких полки, два танкових батальйони, 40 винищувачів МиГ­21, 42 бомбардувальники Ил­28, зенітно­ракетні комплекси С­7 та ствольну зенітну артилерію.

– Ми прибули до Куби у цивільному одязі під виглядом фахівців із сільськогосподарських питань, усе було дуже секретно, – згадує учасник цієї знаменитої операції Григорій Маренін.

Під час загострення обставин, загрози вторгнення американців на острів Свободи, радянські солдати реально відчули подих ядерної війни, яка ось­ось могла вибухнути між двома континентами. Блокадні обставини зіграли роль і на самопочутті солдатів – їм доводилося долати тропічні ліси, зносити тяжкі інфекційні захворювання.

– Нам забороняли виходити на палубу у той час, як температура у трюмі була 50 градусів, – ділиться спогадами керівник одеських ветеранів – «кубинців» Володимир Никитюк.

Про операцію ще довго не згадували і тільки через якийсь час створили в Одесі громадську організацію воїнів­інтернаціоналістів, що служили на Кубі. Досі деяким учасникам операції доводиться підтверджувати свій статус через суд.

Цього року обласна держадміністрація влаштувала прийом учасників тих давніх подій. Звертаючись від імені губернатора до воїнів­інтернаціоналістів, його заступник Петро Хлицов сказав:

– Велике спасибі учасникам подій, які в той час схвилювали увесь світ. Добра вам, мирного неба над головою. Хотілося б згадати усіх воїнів­інтернаціоналістів, які захищали стратегічні інтереси своєї Батьківщини. Спасибі за героїзм і мужність.

Петро Володимирович вручив активістам організації цінні подарунки, грамоти і квіти, повідомив, що всі інтернаціоналісти­«кубинці» одержать матеріальну допомогу.

Голова організації Володимир Никитюк нагадав, що про унікальну операцію «Анадир» історичне дослідження провів шанований у ветеранському середовищі громадський діяч і письменник Віктор Забєгалін. Володимир Гаврилович вручив своїм бойовим побратимам ювілейну медаль «За мужність, стійкість і високий професіоналізм в період Карибської кризи 1962 року».

Завершуючи зустріч, заступник голови Одеської обласної ради ветеранів Іван Новожилов, який сам неодноразово побував у «гарячих» точках, зокрема і на Кубі, сказав, що «Ця військово­стратегічна операція показала міць і силу СРСР, переломила хід «холодної війни» і є важливою історичною подією. А здійснили її прості радянські люди, зокрема й ті, які сьогодні перебувають з нами, у бойовому ветеранському строю».

Ігор БОНДАРЕВ