За завданням Ради ветеранів Малиновського району м. Одеси я проводив бесіду з учнями ЗОШ
№ 110 I-III ст. на тему: «День захисника Вітчизни». Коли заходив до школи, я побачив пам'ятну дошку. На ній прочитав, що у цій школі з 1928-го по 1939 рік навчався герой-льотчик Микола Миколайович Авілов. Він таранив фашистський літак і загинув.
Бесіди зі школярами пройшли добре, вчителі дякували мені за спілкування з дітьми. Проте мене не полишало якесь занепокоєння.
Як з'ясувалося, у школі мало знали про Авілова. Старшокласники згадали, що років із шість тому до них приходив брат льотчика і розповів про нього і його подвиг. Мене зацікавила доля цього відважного воїна. Листоноша Тетяна Миколаївна Вершиніна одразу назвала адресу Авілових.
Почав робити довідки на 411-й батареї, у домі-музеї. Шукав прізвище М.М. Авілова у «Книзі Пам'яті Одеси та Одеської області». У всіх дев’яти томах її немає.
У музеї Одеського військового округу я зустрів небайдужу людину, екскурсовода музею Миколу Васильовича Овчаренка. Він зацікавився долею героя-льотчика і запропонував продовжити пошуки. Через тиждень він мені зателефонував і повідомив, що його друзі з групи Причорноморського клубу «Пам'ять» передали йому дані про льотчика М.М. Авілова.
У ці ж дні відвідування дому Авілових теж дало результат. Знайшовся племінник льотчика, у якого були листи і фотографії. І мені стало відомо, що Микола Миколайович Авілов народився 11 листопада 1922 р. в Одесі. Батьки жили по вул. Володарського (нині Стуса), у будинку № 12. Вступив до середньої школи № 110 у 1929 році і у 1939 р. закінчив її. Став студентом інституту водного транспорту у м. Одесі, був прийнятий до лав Ленінського комсомолу. У 1940 р. вступив до 7-ї Сталінградської військової школи пілотів, де 31 серпня 1940 р. склав Військову присягу. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, військова школа пілотів зробила достроковий випуск. Випускники у військовому званні сержантів були відправлені у війська. У січні 1943 р. сержант Авілов прибув до 148-го винищувального авіаційного полку
287-ї винищувальної авіаційної дивізії, і на літаку «як-1», після допідготовки, почав літати на бойові завдання. Ведучим у сержанта Авілова був капітан Талишевський.
Особливо тяжкі бої були на Кубані, під Краснодаром. Одесит за народженням, Авілов відзначався товариськістю, веселою вдачею і гарним вихованням, культурою поведінки. У вільний від навчання і польотів час він брав у руки баян і грав улюблені фронтові пісні. Про нього писав начальник оперативного відділу полку майор Ярош. «У квітні прикривали бойові дії наземних частин у районі станцій Кримської та Абінської, за які і йшли бої… Група наших літаків вела повітряний бій з переважаючими силами супротивника. У цій групі були і Микола з Михайлом. 12 винищувачів «як-1» вели бій проти 12 винищувачів «ме-109» і 15 бомбардувальників
«ю-87» («юнкерс»). У цьому бою Михайло та Микола збили «ме-109» і «ю-87». У цей час загорівся літак Миколи, а перед ним опинився бомбардувальник фашистів. На палаючому літаку Микола таранить юнкерс і викидається з парашутом. Його з повітря прикривають друзі-льотчики, але вони помітили, що Микола не тримається за стропи парашута, і голова безсило звисла на груди. Він був непритомний. На рідний аеродром він не повернувся і ніхто не знає, що сталося з ним на землі».
За свій подвиг Микола Миколайович Авілов був посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора. Про льотчика-винищувача молодшого лейтенанта М.М. Авілова повідомляла фронтова газета, описуючи його подвиг.
Місто Одеса пам'ятає своїх героїв. Льотчика-винищувача М.М. Авілова уже у квітні 2013 року занесено до «Книги пам'яті Одеси та Одеської області у роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.».
У школі № 110 силами вчителів і учнів створено стенд про героя-льотчика.
Олександр КОСТІН, полковник у відставці
