На сторінках нашої газети неодноразово порушувалися теми, пов'язані з екологією краю. Зокрема йшлося про радіаційні обставини в регіоні, загрозу руйнування сховищ із простроченими добривами, гербіцидами, пестицидами, компонентами ракетного палива. Сьогоднішня розмова про ерозію ґрунту.
Під егідою ООН був організований проект глобальної оцінки несприятливих змін ґрунтів, пов'язаних з господарською діяльністю людини. За даними цієї міжнародної організації, у світі деградувало близько мільярда гектарів сільськогосподарських угідь. На частку повітряної ерозії припадає 26% руйнувань родючого шару, солонцювання «з'їдає» понад 20% гумусу. Але очолює руйнівний ряд водна ерозія – 56% знищених земель. Про цього невтомного ворога, який перетворює родючі ґрунти на мертві пустелі, розповідає професор кафедри фізичної географії та природокористування геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор географічних наук, автор декількох книжок та монографій з ерозії ґрунтів, виданих в Україні і Росії, О.О. Світличний.
– Втрата біопродуктивності ґрунтів у сучасному визначенні звучить, як «опустелювання», – говорить Олександр Олексійович. – Глобальна проблема зачепила 100 країн світу і загрожує здоров'ю мільярда людей. Інакше кажучи ґрунт, колись здатний приносити непогані врожаї, тепер безплідний. Причини деградації ґрунтового покриву різні – клімат і пов'язане з ним підвищення температур, підвищення або зниження кількості опадів. До цього відносяться також прояви екстремальності клімату, виражені виникненням локальних повеней, затяжною посухою та буревіями.
Але основна небезпека, вважає вчений, це діяльність людини та пов'язана з нею глобальна проблема – водна ерозія (руйнування верхнього родючого шару ґрунту під дією води). На території України такий процес обумовлений непродуманою господарською діяльністю, особливо розорюванням земель, що мають невеликий схил (3-4 градуси) від вододілу до підніжжя схилу. Під час дощів, а вони стали набувати зливового характеру, струмки змивають із ріллі верхній родючий шар.
Підступність ерозійних процесів у тому, далі говорить професор Світличний, що при змиванні верхнього шару, який, по суті, є захисним, оголюється шар ґрунтоутворюючих порід, який характеризується підвищеним розмиванням. Якість ослаблених ґрунтів та їх урожайність погіршуються з року в рік. Остаточна стадія ерозії – це опустелювання. Опустелені землі не схожі на розпечені сонцем піщані бархани. «Bad lands», тобто «погані землі» – їх офіційний термін, що характеризує в минулому родючі площі, які зараз мають збіднений ґрунт і таку ж злиденну рослинність.
Згідно з даними «Програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005 – 2015 роки», у нашому регіоні еродовано 48% земель сільгосппризначення. Найбільш піддані водній ерозії райони, що перебувають на відрогах Подільської та Молдавської височин: Ананьївський – 54% сільгоспугідь, Великомихайлівський – 58%, Кодимський – 64%, Болградський – 53%. Щороку в області через ерозію з 1 гектара втрачається 8 тонн родючого ґрунту.
У цілому по Україні в тяжкому стані перебуває понад 32% орних земель. З них щороку змивається близько 500 млн тонн ґрунту, при цьому втрачається 24 млн тонн гумусу (верхнього родючого шару), 464 тонни азоту, фосфору і калію. «Повзучий» ерозійний процес дає щорічний приріст проблемної площі на більш ніж 80 тис. га. У грошовому вираженні щорічний збиток становить 2-3 млрд дол.
Переведення земель із колективної форми власності в приватну обернувся свободою для пайовиків, і зв'язав по руках і ногах організовані заходи боротьби з ерозією. Орендарі великих та малих ділянок вільні застосовувати на своїй землі будь-який метод оранки, іноді не замислюючись про наслідки для своїх сусідів. На вододілі – один господар, біля підніжжя схилу – інший. Ситуація не типова, але така, що часто зустрічається. Тому застосувати комплексний метод оранки, що захоплює площу від вододілу до підніжжя схилу, немає можливості.
Дуже часто при обробітку полів не враховується структура ландшафтів з їхніми вододілами та схилами. Виходом із ситуації, що склалася, могла б стати адаптивно-ландшафтна система землеробства, заснована на обліку всіх особливостей конкретної ділянки поля. Однак, хліборобові спочатку потрібно вкласти чималі кошти в купівлю техніки і програмне забезпечення. Натомість в наступні роки, за досвідом аграріїв Німеччини, витрати окупляться високими врожаями.
Щоб запобігти подальшому руйнуванню, існує цілий комплекс ґрунтозахисних заходів, що включає організаційно-господарські, лісомеліоративні (лісосмуги), агромеліоративні та гідротехнічні. Дасть результати комплекс з виведення середньо- та дуже еродованих ґрунтів з інтенсивного використання, застосований у 90-х роках минулого століття, який зараз загальмувався. Але це знову ж таки залишається на розсуд власника земельної ділянки, чиї плани можуть виявитися зовсім іншими. Наприклад, він хоче одержувати прибуток від вирощування певних культур доти, доки земля не зубожіє остаточно. І віддалена перспектива його зовсім не цікавить. То ж не останню роль у боротьбі з ерозією ґрунтів може зіграти підвищення рівня землеробської культури тих, хто є сьогодні господарем на землі.
