Знати історію свого села чи міста свій родовід – святий обов’язок кожного громадянина. Адже лише так можна пізнати власне коріння та зберегти людські цінності. Велика роль у цій справі належить працівникам закладів культури.
Завжди дивуюсь, як ця робота поставлена у Великомихайлівському районі, де керівник методичного центру відділу культури райдержадміністрації Галина Володимирівна Коммунішина знаходить безліч способів, щоб донести до молоді та людей старшого покоління ідею культурного відродження сіл і селищ. Один з останніх проектів розроблено спільно з працівниками закладів культури району і має назву «Історія села – частина мене».
– Нещодавно ми організували виставку старовинних речей, знайдених на території села Гребеники, – розповідає Галина Коммунішина.
– Були пізнавальні розповіді старожилів про історію населеного пункту, демонструвалися комп'ютерні фотознімки старовинних місць. Цікаво, що перша згадка про Гребеники датується 1862 роком. Хоча люди оселилися тут дуже давно. Однак до ХІХ століття ці землі були малозаселені. Історія свідчить про велику кількість спустошливих походів та нападів, про переселення народів та зміни володарів. Українські козаки заселяли ці землі і під час турецького володарювання, про що свідчать представлені на виставці експонати. А масове заселення почалося після приєднання цих земель до Росії.
– Наше село має унікальну назву, і найімовірніша версія її появи – населений пункт розташований на гребенях, – долучається до розмови директор Гребениківського будинку культури Ганна Вікторівна Плакущенко. – Найбільший гребінь має 150 метрів висоти і називається Підкелія. Це тут, за свідченням старожилів, була печера, де переховувався загін Кармелюка. І саме тут було знайдено багато монет того часу. Попід горою пролягав шлях, яким чумаки возили сіль з Криму. Ходять легенди, ніби в цій печері й досі захований скарб.
На виставці можна побачити монети часів Миколи І, найцінніші з яких 1840/1866 років, «полушки» 1850 року, «денежки» (1854 р.), «копейки» 1851 та 1896 років, «копейка» Олександра IІ (1855 рік), хрестики царського періоду з молитовником, а також інші предмети, виготовленні з кольорового металу.
Ще й досі називають панським будинок в центрі села, де свого часу господарював дід Савелій – пращур роду Тимчевських. Він розводив найкращих коней у цій місцевості. Граф Кардамич, що мав маєток поблизу, зупинявся у діда на ночівлю і міняв у нього коней. Так і заприятелювали. Саме він згодом допоміг Савелію розбагатіти. На тому місці знайдено чимало царських срібних монет. Неподалік було відкопано блакитний хрест – символ організації щодо збору допомоги погорільцям, це свідчить про їхню активну діяльність на початку XX століття.
На території села виявлено єдине місце в Україні, де збереглися рештки тварин крейдового періоду, воно стало заповідною зоною. Тут також виявлені сліди мезолітичної епохи, знаряддя праці стародавніх людей.
Роки Великої Вітчизняної війни залишили у селі безліч боєприпасів. Саперам довелося попрацювати. Деякі уже безпечні екземпляри будуть представлені на виставці, присвяченій Дню Перемоги.
Як бачимо, виставка старовинних речей у Гребениках має значну цінність. Коли мені зустрічаються такі ентузіасти своєї справи, як Галина Коммунішина та Ганна Плакущенко, завжди хочеться щиро подякувати цим людям за небайдужість, горіння сердець та прагнення змінити світ на краще. Впевнена, що ці жіночки роблять дуже корисну справу. Успіхів їм у роботі!
