Штормове море. Танцюють на хвилях швидкохідні човни. Якісь люди намагаються піднятися на прямовисну сталеву стіну за допомогою канатів. Зверху їх поливають із водометів. Гучні зойки, лайка. Звучать постріли.
Це не захоплення судна сомалійськими піратами. А лише спроба активістів «Грінпіс» проникнути на російську нафтовидобувну платформу «Приразломная» у Печорському морі. Мовляв, видобуток вуглеводнів шкодить Арктиці. Такий от протест. Дії ці були припинені прикордонниками. Відразу вибухнув міжнародний скандал за участю дипломатів і політиків різних країн. З’ясувалося, що компанія, яка намагалася висадитися на платформу, була досить різношерстою за громадянством. Замішаний у справі і українець. Тепер деяким грінпісівцям шиють справу про піратство. Вітання, Сомалі!
Вистачає шуму навколо дій екологів і в нашій країні. Не дивно – зазвичай їхня діяльність заважає бізнесу. Якщо діловар дрібніший, тоді й інфопривід блідіший. Якщо ж воротило значніший, то резонанс виходить чималий. Особливо, коли йдеться про ті самі вуглеводні. Неприємні запахи в Одесі, джерелом яких обурені городяни вважали нафтопереробні підприємства, стали причиною пильної уваги обласної та міської влади. Про справу протрубило центральне ТБ. Створено комісії, проводяться дослідження.
Іноді екологів навіть жаль. Їх використовують у політичній грі. Наприклад, борців за довкілля, що протестували проти видобутку сланцевого газу в Україні, деякі політологи та колеги-журналісти записали в агенти Кремля.
Тепер повернімося лицем до іншого сусіда. Запитайте у себе, шановний читачу: чи тільки шляхетною метою захисту природи були зумовлені вимоги Бухареста закрити наш судноплавний канал Дунай – Чорне море?
Багато списів поламано й довкола проблеми Куяльника. «Одеські вісті» присвятили даному питанню низку публікацій. Ми дали слово всім – і представникам влади, і екологам. Тема гостра, болісна, актуальна не тільки для нашого регіону. Ще
19 жовтня минулого року Президент України Віктор Янукович після робочої поїздки на Одещину дав доручення облдержадміністрації підготувати та здійснити низку заходів щодо збереження унікальних природних комплексів лиману.
Потрібно сказати, що обласна влада добре вивчила проблему. Працює Басейнова рада річки Великий Куяльник і Куяльницького лиману. Навесні цього року в облраді була зареєстрована депутатська група, яка координує виконання регіональної програми «Збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману на 2012 – 2016 роки». Активно діє робоча група, створена за розпорядженням голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука.
Від початку губернатор позначив свою позицію: необхідно провести глибокий науковий аналіз ситуації. Добре підготуватися, незважаючи на емоції, які нуртували навколо проблеми лиману, що пересихає. Тому у 2012-2013 роках було профінансовано шість (!) науково-дослідних програм. І лише потім вирішили прокласти трубопровід між лиманом і морем.
Цього року з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища буде виділено майже півтора мільйона гривень. Кошти ці підуть на розробку проектно-кошторисних документацій – на будівництво гідротехнічної споруди, яка з’єднає лиман із Одеською затокою, і на виконання робіт щодо розчищення русла Великого Куяльника. Наразі фахівці провадять роботи щодо точного визначення меж охоронних зон водойми.
Без політизації питання не обійшлося. «Грінпіс», звичайно, штурму не влаштовував, але в мас-медіа з’явилася інформація, що береги лиману буцімто нарізають під приватні наділи. Едуард Матвійчук заявив, що вона не відповідає дійсності. А деякі громадські діячі, що взяли участь у суботниках на берегах Куяльника, дистанціювалися, у прямому та переносному значенні, від інших груп шанувальників природи.
Та нехай уже так, була б користь. До суботників, до речі, долучилися навіть відпочивальники з інших країн.
І питання не тільки в знаменитому лимані – тема ця резонансна, але аж ніяк не єдина. Про те, як бережуть (і не бережуть) природу в районах області, читайте у матеріалах наших кореспондентів.
