Щороку на прибережних схилах, на прибудинкових територіях у межах різних акцій, а також за своєю власною ініціативою громадяни саджають сотні дерев. На жаль, виживають лише деякі з них. Інші ж засихають і залишаються німим нагадуванням про помилки, допущені невмілими садівниками.
Буровій, що промчав над Одесою цього року, знищив чимало зелених насаджень. І багато людей вирішили, не чекаючи масового садіння дерев, проявити ініціативу й озеленити прилеглі території самостійно. Щоб допомогти їм зробити це правильно, ми звернулися до заступника директора КП «Міськзелентрест», начальника виробничого відділу В.О. Ланика.
– Володимире Олександровичу, давайте почнемо з головного запитання: коли слід починати садіння саджанців?
– Це можна робити й навесні, і восени. Головне, щоб восени ця мить збіглася з миттю закінчення вегетації або перед початком сокоруху. Гадаю, що цього року він припаде на початок листопада. Із цієї миті й до настання приморозків можна садити саджанці. Втім, це можна робити і під час приморозків, але земля не має бути промерзлою. Навесні потрібно встигнути посадити молоді деревця до початку сокоруху – з лютого по березень.
– На що потрібно звернути увагу, купуючи саджанці?
– На все: на крону, стовбур, кореневу систему. Крона повинна бути добре розвинена, з 6 – 8-ма розвиненими скелетними гілками, стовбур – без пошкоджень.
Особливу увагу звертайте на кореневу систему, на її так звану мочкуватість. Саме тоненькі корінці забезпечують життєдіяльність дерева. Корінь у хорошого саджанця має довжину не менше 0,5 метра. Заломлені й пошкоджені корені перед садінням треба обрізати.
– А які породи краще садити?
– Будь-які, тільки забезпечте їм необхідний догляд, і, насамперед, своєчасний і якісний полив.
– Володимире Олександровичу, а як же бути з мінуючою міллю, що так спотворює каштани?
– Років 30 – 35 тому у нас дерева дуже страждали від американського білого метелика. Вони масово були обплутані павутиною, гусениці іноді знищували усе листя. Під час боротьби з метеликом на дерева виливалися тонни водного розчину отрутохімікатів. Завдавана шкода була колосальною. Потім боротися перестали. Тепер американський білий метелик теж зустрічається, але масових уражень немає. Гадаю, що і з мінуючою міллю буде аналогічна історія. Каштани просто вироблять імунітет до неї. А саджати їх слід – це гарні, великі дерева.
– Правила благоустрою розділяють породи дерев на рекомендовані й не рекомендовані?
– Це, насамперед, стосується вулиць. На вулицях, наприклад, не рекомендують садити дерева з низько опущеною кроною – плакучі форми, а також ті, які засмічують пішохідну доріжку плодами – софору, шовковицю, чи дають кореневі відгалуження, як тополі. Але в той же час і шовковиці, і софори, і тополі, і каштани, і акація біла – символ Одеси, як і багато інших, ростуть на наших вулицях. Ми перебуваємо у зоні посушливого степу. І я гадаю, що кожен вид дерева потрібен нам у посадках на вулицях.
На прибудинкових територіях підійдуть будь-які саджанці дерев, особливо плодових порід, а також декоративні кущі й квіти.
– А берези? Якимись чахленькими вони виглядають у наших парках…
– Вони дуже люблять вологу, і в той же час не терплять підтоплення ґрунтовими водами, що спостерігається у нас. Берези краще садити навесні, із грудкою землі й неглибоко. Якщо придбали саджанець, на ньому видно, до якого рівня доходила земля. До цього рівня й треба заглиблювати деревце.
– Землю при садінні слід змінювати?
– Взимку в боротьбі з ожеледдю у нас на асфальт потрапляють і сіль, і хімічні сполуки. Потім це все опиняється на газонах. Тож при садінні дерев половину землі слід замінити. Яму треба викопувати глибиною 80 сантиметрів і шириною метр. Якщо ви придбали саджанець із грудкою, то розмір ями доведеться збільшити ще на 10 – 15 відсотків.
Коли саджанець опускається в яму, треба не полінуватися розправити корені. Потім їх присипають землею й поливають. Води не треба шкодувати – до 100 літрів саме буде оптимальна кількість. Після поливу, коли вода всоталася, лунку треба засипати. Не можна залишати її мокрою. Через це на землі утворюються тріщини, що проникають до самого коріння. І дорогоцінна волога швидко вивітрюється.
Навесні треба зняти верхній шар, полити саджанець, а потім знову закрити лунку землею. Навесні молодому деревцю для нормального розвитку потрібно до 500 літрів води.
– А якщо немає можливості замінити землю?
– Це якоюсь мірою можна компенсувати мінеральними або органічними добривами. Останнім часом ми використовуємо «Паросток». Це органічне добриво. При садінні його вносять по 15 – 20 кілограмів на одну яму, перемішуючи з вийнятою і повернутою назад землею.
– В Одесі усе популярнішими стають хвойні та вічнозелені рослини. Але серед них кількість таких, що вижили, виявляється ще меншою…
– Кожному дереву потрібен свій догляд. Сосна, наприклад, любить піщаний ґрунт, а ялина росте на масних, багатих гумусом ґрунтах. Сосна не «любить» підживлення аміачною селітрою, яку добре сприймають інші саджанці. Вона краще росте у групі з десяти – двадцяти дерев. Хвою з-під сосни не потрібно забирати. Перегниваючи, вона створює необхідний дереву кислий ґрунт. Тому я завжди раджу: перед садінням обраної породи дерева краще поцікавитися у фахівців, що і як треба робити. В інтернеті знов-таки багато корисної інформації можна знайти. Якщо її дотриматися, дерево одержить усе необхідне, буде нормально рости й розвиватися.
– А як Ви ставитеся до пропозицій позбутися акацій, тополь?
– Позбуватися не слід. Краще вчасно й правильно омолоджувати старі дерева. Не підлягають омолоджуванню пірамідальні тополі. Розкидисті тополі – так, а пірамідальні – ні. Це все одно, що в ялини зрізати верхівку, або у дуба зламати її. Дуб зі зламаною верхівкою більше не росте.
На тополю чимало нападок через високу алергенність її пуху. Але в той же час вона найбільше забирає забруднювачів з атмосферного повітря. Є інформація, що вона має фітонцидну активність стосовно стафілококів, виділення листя тополі захищають від збудників дифтерії. Та й у грозу тополя найменш небезпечна – вона рідше від інших дерев пошкоджується блискавкою.
