Нещодавно відкрив свої двері меморіальний кабінет Івана Петровича Гайдаєнка у квартирі на вул. Пироговській, 1, де відомий письменник-мариніст, моряк і миротворець прожив понад 30 років.
Наше місто-герой і вся Україна зберігають пам’ять про нього. Вдячна Батьківщина творцеві та керівникові Одеського обласного комітету захисту миру і Одеської обласної організації Спілки письменників УРСР, невтомному трудівникові на громадській ниві. Чи можливо уявити собі кращий подарунок до 100-річчя від дня його народження?
Основну організаторську працю взяла на свої плечі дочка та продовжувачка славних справ батька Валентина Іванівна Гайдаєнко. Вона змогла зацікавити й залучити до світлої ідеї створення меморіального кабінету відомих меценатів і просто добрих і небайдужих людей.
За життя Іван Петрович віддавав усього себе, не шкодуючи ні часу, ні сил, ні коштів, щоб допомогти ближньому. Будь-яка людина могла вільно зайти до нього й обговорити наболілі теми, розв’язати складні проблеми, в усьому одержуючи дієву підтримку та сердечне співчуття.
Зараз інші часи, багато хто зачерствів душею, але пам’ять повертає кожного з нас у той час, коли жив і творив наш уславлений одесит.
Валентина Гайдаєнко змогла зберегти кожен предмет, навіть найменшу подробицю, щоб спосіб життя та творчості батька був відображений якнайповніше. Численні фотографії розкривають нам палітру дружніх і ділових зустрічей. Павло Тичина, Самуїл Маршак, Микола Яковченко, Расул Гамзатов і багато інших діячів культури, мистецтва, науки й навіть космонавтики – усі вони, знавши та любивши цього скромного, але такого потрібного суспільству чоловіка, в різні роки залишили свої спогади, листи, телеграми, листівки та численні подарунки, привезені з різних куточків Землі.
Але й сам Іван Петрович був нерозривно пов’язаний з багатьма містами й країнами, з дитинства закохавшись у морську стихію. Його вабили простори й далекі береги, кликали його в дорогу. Вітер мандрівок же не завжди був добрий до нашого героя. Наприклад, у 1936 році, коли Іван Гайдаєнко на теплоході «Комсомол» прибув разом з товаришами до Іспанії на допомогу республіканському руху, був схоплений посібниками фашистського режиму генерала Франко й кинутий у середньовічну в’язницю Пуерто де Санта-Марія. Але твердість волі й сила духу допомогли пережити складний період. «Фашизм не пройде! No pasarn!» – цей іспанський вигук назавжди залишився в душі хороброго моряка, готового в будь-яку хвилину прийти на допомогу силам добра та справедливості.
Фотографії тих доленосних вогненних років, коли Іван Гайдаєнко захищав іспанських товаришів, а потім і власну Батьківщину в часи Великої Вітчизняної війни, також є в експозиції меморіального кабінету в будинку, який був побудований для світочів культури й мистецтва Одеси завдяки наполегливості Івана Петровича.
Хто ж опинився поруч і допоміг Валентині Іванівні в її подвижницькому служінні пам’яті батька? Насамперед родина – люблячі й усе розуміючі діти й чоловік. Фінансові кошти на проведення ремонтних робіт і створення меморіального кабінету з безмежним почуттям поваги виділили Руслан Борисович Боделан, Сергій Рафаїлович Гриневецький і Андрій Анатолійович Горчаков. Ці імена не мають потреби в особливій рекомендації.
У день відкриття прийшли шановні гості, друзі й сподвижники Івана Петровича, його колеги з Ради миру, спілок письменників і журналістів. Багато теплих ностальгійних слів, поетичних рядків пролунало з вуст Ю. Работіна, С. Лукіної, В. Павліченко. Почесну грамоту та коштовні подарунки підніс меморіальному кабінету і його створювачці Андрій Горчаков, висловивши глибоку вдячність за можливість зустрічі зі світом видатного письменника та миротворця.
Двері кабінету з його книжками, картинами, фотографіями, рукописами, грамотами й нагородами, подарунками й особистими речами будуть також відкриті для всіх, як були відкриті 20 років тому, коли Іван Петрович іще був з нами. Його безмежне серце вміщало всіх і вся, адже бути Людиною на землі є найблагородніша місія.
