У визволення Одеси від фашистської окупації зробили свій внесок партизани і підпільники. У відповідь на вимоги окупантів здати зброю, видавати комуністів і комсомольців, євреїв і офіцерів, червоноармійців у місті посилився опір. Ночами вибухали гранати, лунали автоматні черги, обвалювалися будинки, зайняті фашистами. Активно діяли два диверсійно-розвідувальні загони, очолювані професійним розвідником Володимиром Олександровичем Молодцовим (псевдонім Бадаєв). Поряд з диверсійною роботою загони вели розвідку і систематично передавали радянському командуванню інформацію про розташування військових об'єктів супротивника і дислокацію військових частин, вели активну антифашистську агітацію. Свій внесок у боротьбу з окупантами, що наближала визволення Одеси, зробили розвідувально-диверсійні групи М.О. Гефта, В.Т. Цуркана, О.Т. Красноперова, партизани загону М.О. Тимофєєва та інших загонів. Вони активізували свої дії, коли радянські війська почали наближатися до Одеси на початку квітня 1944 р.
На підступах до міста і на його околицях фашисти встановили великі мінні поля, а від станції Сортувальна до центру Пересипу щільність мін була такою великою, що 905-му полку 248-ї дивізії, який наступав тут, довелося зупинитися. Виручили партизани загону М.О. Тимофєєва. Командир загону зустрівся з командиром полку Д.Т. Філатовим і запропонував йому проробити проходи в мінних полях силами партизанів. У цій операції взяли також участь словацькі патріоти, які входили до складу партизанського загону
М.О. Тимофєєва.
Неоціненну допомогу наступаючим військам надали партизани найбільшого загону, що діяв в Іллічівському районі, на чолі з інженером-монтажником заводу імені Січневого повстання
С.І. Дроздовим. Коли колони й обози гітлерівських військ з'явилися на Овідіопольській дорозі, їх зустріли партизани. Зав'язався бій, що затримав втечу ворога на захід. У результаті з'єднання І.О. Плієва і В.І. Чуйкова, які наступали з боку Татарки і Дальника, наздогнали гітлерівців і примусили їх скласти зброю.
Микола Захарович Галай – командир 248-ї дивізії, яка наступала з боку Пересипу на центр міста, згадував:
«Мій спостережний пункт розташовувався в одному з будинків на Московській вулиці. Розвідка регулярно доповідала про положення в місті, дії окупантів, уже охоплених панікою…»
Партизани провели кілька диверсій на залізничній магістралі Одеса – Тирасполь. Увечері 9 квітня вони зі зброєю в руках вступили у вуличні бої. Розгромили ворожу колону в районі станції Одеса-Товарна і дезорганізували рух гітлерівців, що відступали на Овідіополь.
Спільні зусилля військ і партизанів увінчалися успіхом. 10 квітня 1944 року над балконом Одеського оперного театру було піднято Червоний прапор визволення.
За участь у визволенні Одеси 248-й стрілецькій дивізії було присвоєно почесне найменування «Одеської».
