У НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівка під керівництвом заслуженого вчителя України, історика Валерія Миколайовича Бондаренка вже чимало літ діє історико-краєзнавчий гурток «Джерельце». Протягом останніх 5 років члени гуртка опікують ветеранів війни. З легкої руки Валерія Миколайовича «тимурівський» рух підхопили всі історики району, і жоден з ветеранів не залишився без всебічної підтримки з боку школярів.
Велика робота зроблена любашівськими краєзнавцями в плані збереження свідчень про Велику Вітчизняну війну 1941 – 1945 років. У музеї, дбайливо оформленому дітьми і педагогом, зберігаються письмові спогади людей, які пережили воєнне лихоліття. Серед них — шкільні твори «Моя родина у роки війни», в яких докладно записані спогади дідусів і бабусь, а також спогади ветеранів, зібрані волонтерами.
Краєзнавець Ірина Чорна розповіла, що її дідусь з бабусею обоє воювали і мають чимало бойових нагород. Будучи волонтером, вона відвідала гвардії старшину Михайла Григоровича Волченка, який народився 28 травня 1917 року. Після перенесеного інсульту йому важко розмовляти, проте з допомогою родичів допитлива дівчина дізналася, що ветеран – уродженець
с. Кам’яний Міст Первомайського району Миколаївської області. На військову службу був призваний 20 жовтня 1938 року, а демобілізувався 15 жовтня 1945 року.
Спершу йому довелося повоювати на фінляндському фронті у 1939 році. Коли німці напали на Радянський Союз, у складі 39-го окремого залізничного мостового батальйону обороняв Ленінград. 24 серпня 1943 року отримав осколочне поранення шиї, руки і ніг. Після лікування воював у званні старшини автоматником, командиром 37 мм гармати.
За бойові подвиги нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Ленінграда», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна».
Після війни Михайло Григорович працював залізничником у Любашівці, Первомайську-на-Бузі (Голта), а, вийшовши на пенсію, трудився на ВАТ «Любашівський елеватор», де також очолював первинну ветеранську організацію.
Сьогодні, як розповів педагог В.М. Бондаренко, школярі розпочали збирати матеріали про дітей війни, про тих, які відбудовували народне господарство, понищене німецькими загарбниками.
