Років, напевно, десять тому знайома, яка одружилася з високим, міцним рудим голландцем Яном, розповідала, як її чоловіка-іноземця зацікавила назва міста Татарбунари, що здалася йому кумедною. Під час відпустки, яку того разу вони провели у нас на Одещині, приїхавши туди разом із двома синами-підлітками. Ян уважно розглядав пам’ятник героям Татарбунарського повстання і знімав на його тлі дружину та дітей. Потім вони довго стояли на мосту через річку Фонтанку і милувалися грацією лебедів, що поселилися на ній. Яну їх було шкода, тому що вода в річці була не дуже чистою, із тванню і водоростями.
З того часу у самому місті багато чого змінилося. Давно немає тих лебедів, капітально відремонтовано міст через Фонтанку. І центр міста разюче змінився. Окрасою його, як і в минулому, залишається Палац культури – гордість татарбунарців, на базі якого проходять і заходи обласного масштабу. Реконструйовані сходовий і фонтанний комплекси. І тепер, в літню спеку, високі діамантові дуги води освіжають усе навколо і дарують прохолоду відпочивальникам.
Дітей тут завжди багато. І справа не лише у феєрично-казковому фонтані. Поруч, за декілька кроків, – яскравий, багатобарвний ігровий майданчик, подарований народним депутатом України Віталієм Барвіненком. Батут – ще один подарунок дітворі місцевого підприємця, власника кафе, що розташувалося поруч із майданчиком, Семена Мукієнка. Для малят тут – справжнє роздолля. Як сказала молода бабуся, яка уважно спостерігала за своїм п’ятирічним онуком, що стрибав на батуті:
– Це наш райський куточок. І річка поруч.
А потім, зітхнувши, додала:
– Її б ще почистити.
Свого часу Фонтанку, що називається, капітально почистили від намулу. Поглибили русло, викосили очерет, закріпили береги плитами, побудували шлюзи, то ж потужні повені були вже не страшні. Потім річку періодично чистили. Востаннє – позаминулого року. Але зараз вже очевидно: знову потрібно братися до далі. У районній держадміністрації це питання обговорювалося неодноразово. Предметом розмови воно було і в міській раді. Проблема, однак, вся у тому, що на її благополучне вирішення буде потрібно понад 5 мільйонів гривень – сума на сьогодні неймовірно велика.
Цими днями в.о. голови виконавчої влади району Сніжана Султан, міський голова Віктор Швець, начальник Татарбунарського міжрайонного управління зрошувальних систем Олександр Султан, начальник управління комунальним майном міської ради Ольга Досколеско на місці вивчили ситуацію. А вона така, що чистити Фонтанку від намулу потрібно вже зараз, і, як видно, робити це доведеться вручну. Знову треба збавити її від водоростей, очерету, упорядкувати шлюзи. А паралельно буде замовлено проект на капітальні роботи. За сприятливих обставин з ними мають намір впоратися за два роки.
– Татарбунарці своє місто дуже люблять, – говорить Віктор Швець. – Подивіться, скільки в нас квітів. Понад тисячу дерев посадили минулої осені.
Я бачила в сквері саджанці декоративних порід, що добре прижилися. Справді, куточок цей дуже мальовничий – справжня окраса центральної площі. А незабаром на городян чекає ще одна важлива для них подія. У сквері, біля фонтана, серед зелені та квітів на місці закладеного каменя буде споруджено пам’ятник великому синові України. І з того самого дня центральна площа одержить свою назву – імені Тараса Григоровича Шевченка
