До 100-річчя від початку Першої світової війни
Століття – час достатній, щоб події жахливої бійні залишилися на периферії свідомості європейців, тим більше що Друга світова мовби затьмарила першу – і за масштабами, і за впливом на історичну долю планети.
Але корони, що покотилися в кров і бруд, – Габсбургів (прослідковуються з 1282 року), Гогенцоллернів (з 1415-го), Романових (з 1613-го) – призвели до наслідків, про які найпоінформованіший європеєць Вінстон Черчилль писав: «Усі імператори та королі, з якими ми воювали, були повалені, і їхні хоробрі війська розбиті вщент».
Але чому ж Російську імперію, чия армія була спільницею Британії, спіткала та ж доля, і все той же сер Вінстон із тривогою відзначив: «Серед переможних, вбраних у військові обладунки держав… одна блищала відсутністю».
Ця держава – Російська імперія; неймовірні жертви, принесені народами, що її замешкували, пропали марно. Саме тут світова війна плавно перетекла в революції, потім у громадянську війну. А коли Європа вже насолоджувалася миром, на полях колишньої імперії відбувалися криваві жнива.
Причорноморський край взяв активну участь у Першій світовій, і її наслідки позначаються досі набагато дужче, ніж видається на перший погляд.
Ще незадовго до катастрофи ніщо не передвіщало її, і Стефан Цвейг у праці «Блиск і тіні над Європою» відзначав: «Ніколи Європа не бувала сильнішою, багатшою, прекраснішою, ніколи не вірила вона так глибоко у своє прекрасне майбутнє». Можна додати, що сильнішою, багатшою та прекраснішою ставала і Одеса, але нагнічувана офіціозною пропагандою «заповітна мрія» про захоплення проток і Святої Софії, перейменування Стамбула на Константинополь і навіть на Царгород – уже впливала на уми.
Почалося виселення німців з Одеси… З 1876 року виробляв неспаленні каси гер Густав Берндт на Розумовській, ріг Майстерської, але генерал Ебелов вислав його до Татарії. Привід – підозри, що Густав копії ключів від кас надавав... німецькому генштабу, а паралельно Мішці Япончику!
22 жовтня 1914 року в теплушках було вивезено 370 німців. «Потенційних диверсантів» забрали вчасно: 29 жовтня відбувся військовий напад на Одесу.
З моменту лиховісного пострілу в Сараєвому, яким учень 8-го класу Гаврило Принцип убив ерцгерцога Фердинанда, спливло чимало часу, і одесити вже були вирішили, що бойові дії оминуть їх. Помилилися. Учасниця Першої світової Олександра Толстая (дочка великого Лева) в мемуарах «Дочка» писала: «16 жовтня, не оголошуючи війни, турецький флот обстріляв Одесу, Новоросійськ і Севастополь. Росія негайно прийняла виклик». Саму Олександру, що служила медсестрою, перекинули до підніжжя гори Арарат.
В опублікованих 1927 року в Парижі «Спогадах» колишнього міністра закордонних справ Росії Сергія Сазонова факт злочинницького нападу на Одесу підтверджується: «У вересні 1914 року відбувся прорив через турецькі протоки двох німецьких військових суден, а потім – їхня поява в Чорному морі, бомбардування Одеського порту... Почалася й на південному фронті війна».
Інженер І.В. Алексєєв у публікації «Атака з моря» дав вражаючу картину (з додатком схеми) подій в Одеському порту, де пролунали перші залпи в Чорноморському басейні.
Есмінці «Гайрет» і «Муаванет» спочатку не могли «визначитися на місцевості», бо у зв’язку з воєнним часом маяки були погашені. Але, незважаючи на те, що береговий пост на Великому Фонтані попередив керівництво про наближення «нерозпізнаних кораблів», одеське начальство звеліло... засвітити маяки, щоб випустити «купецькі судна». Отже, як кажуть в одному південному місті: «Гроші понад усе!». Сталася трагедія, що не переросла в катастрофу завдяки втручанню портового катера (! – авт.)
№ 2, що мав грізну зброю... – пожежну помпу. Чи не вся наша історія виткана із суперечності: мужність і стійкість простих людей, злочинна недбалість, жадібність і неуцтво керівних осіб?.. Потопивши канонерський човен «Донец», обстрілявши нафтобаки та цукровий завод на Пересипу, зустрівши «катерну» відсіч – ворожі судна пішли геть із акваторії порту.
Валерій НЕТРЕБСЬКИЙ, Валерій ШЕРСТОБІТОВ
