Чи врятує обновка Крижанівський берег
Проблема захисту одеських пляжів від руйнування, і колись актуальна, зараз перейшла в категорію таких, що потребують термінового реагування. Полежати у спекотний день на чистому гарячому піску – рідкісне щастя. Відпочинок на сонячному пляжі взагалі може перетворитися на теплі спогади. У зв’язку з освоєнням прибережних схилів ситуація постійно загострюється і, як виявилося, не тільки в межах міста, але й за ними.
Круглий стіл, присвячений будівництву берегозахисної буни в селі Крижанівка, показав, що проблема не тільки не розв’язується, але ще й наростає. У плині дискусії між представниками Крижанівської сільради й активістами громадських організацій стало очевидно, що тут з’ясування бізнес-відносин.
Нагадаємо читачам, що з ініціативи Крижанівської сільради на пляжі було побудовано захисну гідротехнічну споруду – буну. Маючи довжину десятки метрів, вона покликана запобігти дедалі дужчому розмиванню пляжу прибережними течіями і слугувати променадною набережною. Прогулянка на свіжому повітрі під шум хвиль піднесе настрій і додасть здоров’я. Але який же сюрприз одержали відпочивальники…
Передісторія така. У сусідньому котеджному селищі Сосновий Берег при будуванні власного яхт-клубу було споруджено моли. Глибина моря в цих місцях невелика. На відстані 100 метрів від берега – близько 1 метра. Тому добротна споруда із захистом від хвиль, причалами й достатніми глибинами для підходу яхт висунулася в море на відстань до 300 метрів, таким чином відхиливши течії й закривши надходження на пляжі наносів (піску та іншого матеріалу). Відтоді почався новий розділ в історії пляжних спостережень.
Щоб хоч якось нагромадити пісок і запобігти загибелі пляжу, зупинити віддалення потоку відпочивальників, на Крижанівському березі було вирішено спорудити захисну буну.
На біду розробників проекту, не вся корисна інформація є в інтернеті. Вони, переоцінивши свої можливості або поклавши забагато надії на власну професійність, не врахували, що із сучасними змінами клімату за останні 20 років змінилися й напрямки вітрів, а отже, й течій. Зросла повторюваність середземноморських циклонів. Східні та північно-східні вітри, що раніше переважали, змінилися південними та південно-східними. Зараз найбільше вітрове хвилювання приходить із південного сходу.
Крім цього, маси водоростей з теплої центральної частини Одеської затоки поступово прибиваються до берега зміненими течіями. У підсумку чимала кількість морської трави періодично знаходить притулок на березі Лузанівки та Крижанівки. Крім того, прямо під буну із Крижанівської балки тече струмок стокових вод, додаючи органіки на й без того перевантажений нею берег. Тепер, час від часу, морський пейзаж «облагороджують» маси водоростей, що неприємно пахнуть, гниють. До води не хочеться, та й не можна підходити, не кажучи вже про довгоочікуване купання. Чи одержить скупчення водоростей постійну прописку біля буни, поки що не ясно, але напевне буде частим гостем.
З 1963 року вчені кафедри фізичної географії та природокористування геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова спостерігають за станом пляжу на відтинку берега «Ярмаркова – мис Е», де розташована Крижанівка. На вісьмох ділянках провадяться спостереження за берегом і дном затоки на глибинах 3-4 метри.
– Для будівництва буни було зібрано недостовірну інформацію про навколишні природні умови, – розповідає завідувач кафедри, доктор географічних наук, професор Юрій Дмитрович Шуйський. – За час нових досліджень було встановлено, що берегова лінія відступає на відстань до 50 сантиметрів на рік. Пляжі виснажуються, товщина піску на них поменшала з 1,5 метра до 50 сантиметрів. Однак, незважаючи на нинішній жалюгідний стан, до нас на кафедру по консультацію ніхто не звертався.
Розробники стверджують, що територію, на якій побудована буна, обрано не випадково. Це нібито ділянка розвантаження потоку наносів, що збираються від населених пунктів Рибаківка та Коблеве. Теоретично весь пісок має осаджуватися в районі затоки. Але це дані 50-річної давнини. Течії, що несуть крупний пісок, відхиляються на дно приватними причальними спорудами вдалині від берега. Усі джерела підживлення наносами блоковані. При тій же силі хвиль, що впливають на пляжі, кількість піску на них скоротилося у два з половиною рази.
Одеса згодом втратить своє піщане багатство. У кращі часи ширина Лузанівського пляжу сягала 41-48 метрів, зараз – 25. Товщина піскового прошарку доходила до 1,5 метра, зараз – максимум 50 сантиметрів. При видимому збільшенні ширини Крижанівського пляжу до 5 метрів його товщина залишається мінімальною. Під піском на глибині 20 сантиметрів – уже глина. Перший серйозний шторм може повністю змити шар піску.
Пляжні наноси є продуктом зсувів і руйнування (розмивання) прибережного дна. Наразі близько 35 відсотків довжини зсувних обривів закріплено. Іншими словами: немає руйнування схилів – немає й живлення пляжів. Особливість прибережних течій така, що увесь потік наносів потрапляє у канал порту Південний, який регулярно очищується. Цілком зрозуміло, що при виявленні піску днопоглиблювальним земснарядом цей цінний зараз матеріал по берегах ніхто просто так розвозити не стане.
Забудова й захист схилів триває на всьому узбережжі від Фонтанки, Гвардійського, Кошар і до порту Південний. Парадокс: рятуючи схили від зсувів, ми втрачаємо пляжі. Крім цього, такий «порятунок» знищує унікальну біосистему. На схилах, підданих сильному впливу солоного морського повітря, раніше жили унікальні рослини й тварини, що пристосувалися до таких умов.
Штучне наповнення прибережної смуги піском, як у Лузанівці, на якийсь час, звичайно, збереже видимість благополуччя. Але, скоріш за все, Лузанівку та Крижанівку чекає доля Люстдорфу – замість піску там з’являться ламані бетонні плити. Що стосується буни, то за зростаючу екологічну катастрофу поки що відповідати нікому. Заощадження на наукових дослідженнях призводить до збитків цілого міста. Необдумане втручання людини в перебіг природних процесів так само руйнує природу.
Не даремно кажуть, що Одеса вже не та. Сьогодні пляжі ДЦ «Молода гвардія» і Лузанівки, як багато які інші, доживають своє. Сотні дітей України не зможуть повною мірою оздоровитися на морському березі, а про простих одеситів і говорити нічого. Колись курортне місто стає зоною екологічного нещастя. І що більше ростуть апетити великого бізнесу, то швидше відбувається деградація пляжів.
