Схоже, що епопея обговорення заходів і ухвалення рішень щодо порятунку Куяльника добігає кінця. Час не чекає. З кожним роком лиман втрачає своє багатство на випарі й несанкціонованому заборі води для зрошування. На річках, що живлять водойму, нарахували десятки саморобних дамб і загат. У доступному оглядові минулому ця унікальна водойма двічі переживала критичне падіння рівня води. Нагадаємо читачам, що з численних пропозицій, висловлених ученими та громадськими працівниками на користь її порятунку, проект перекачування морської води в Куяльник став найприйнятнішим. І ось на пляжі Лузанівка почався монтаж трубопроводу, що з’єднує лиман з морем.
Проект пройшов усі необхідні експертизи. На сьогодні його вартість становить близько 26 млн грн. По завершенні тендерної процедури був визначений підрядник – одеська компанія «Вестт».
– Роботу щодо прокладання морської частини, – розповідає в.о. заступника голови обласної державної адміністрації Михайло Кучук, – планується завершити в жовтні, до початку серйозних осінньо-зимових штормів. У листопаді завершимо монтаж повністю. Наприкінці місяця плануємо пустити чорноморську воду в Куяльницький лиман.
Зараз на Лузанівському пляжі проходять фарбування й антикорозійну обробку величезні секції сталевих труб. Їхні параметри вражають: діаметр 1 м 20 см, товщина стінок 10 мм. Довжина конструкції від берега лиману до місця водозабору складе близько 540 м. За розрахунками фахівців, така відстань забезпечує оптимальну якість подаваної води. З берега вже готову конструкцію, що складається зі зварених секцій і закупорену по обидва боки, за допомогою буксирів витягнуть у море. Там відбудеться її затоплення й монтаж інших елементів.
– Нам треба квапитися, – розповідає представник фірми-підрядника Олександр Кулаковський, – бо закладання труби у воду має здійснюватися тільки в безвітряну погоду. Проблема в тому, що сили хвиль може бути досить, щоб поламати конструкцію великої довжини.
Трубу буде видно на морському дні тільки на відстані 100 м від берега. На її кінці встановлять так звану парасольку. Оснащене спеціальними ґратами й фільтрами обладнання перешкодить потраплянню у водопровід риби, водоростей і сміття. На березі встановлять спеціальні камери із засувками, що забезпечують відкриття й перекриття потоку морської води.
Суходолом труба пройде під землею на глибині 5 м. Прокладання майбутнього тунелю під гідропарком «Лузанівка», Миколаївською дорогою й залізничними коліями з виходом на станцію «Одеса-Сортувальна» виконають за допомогою унікального німецького агрегата. Після проходження ще однієї камери перемикання водопровід вийде на давно наявну частину колектора від насосної станції «Сортувальна» і далі до лиману. Безпосередньо на виході в лиман установлять спеціальні розпилювачі, що знижують величезний напір морської води. Простота проекту полягає в тому, що при відстані між морем і лиманом понад
2 км різниця між їхніми рівнями становить близько 7 м. Тому морська вода без спеціального підкачування, самопливом, піде в лиман. Рівень води в Куяльнику планується підняти на понад 50 см.
Екологи наполягають на циклічності накачування води й навіть визначили її терміни: протягом трьох років у період із листопада по березень. У холодну пору року активність багатьох живих організмів знижується, й тому вдасться уникнути неприємних явищ, зокрема цвітіння води.
Проте питання залишаються. Зараз роботи виконуються на кошти з бюджету області. Чи спроможний Держбюджет забезпечити проект N-ою сумою? Хто буде обслуговувати цю унікальну систему. З одного боку, пропонується створити нове комунальне підприємство з повним штатом працівників. З іншого боку – покласти всі обов’язки на вже наявне. Візьме на себе незвичайну ношу КП «Гідропарк Лузанівка» чи цим займеться нове підприємство? При періодично мінливих морських вітрах чи не занесе в систему якась непевна течія залишки «умовно чистої води», скинутої з однієї зі станцій біологічного очищування? Сподіваймося, що розрахунки фахівців виявилися вірні, і Куяльницький лиман видужає.
