Першопоселенці
Цікавий документ 1829 року дає змогу простежити послідовність появи «жительствующих у місті Одесі та в селищах, що раніше були приміськими».
Отже, 1795 року перші жителі з’явилися в Усатових і Нерубайських хуторах і Татарці (Прилиманське). Через п’ять років – у Бурлачій Балці. Ще за рік – у Гниляковій Балці. У наступні два роки були послідовно заселені Великий і Малий Фонтани.
А 1805-й зберіг ім’я першожительки хутора Сухий Лиман – Ганна Коломийчиха.
Два наступні дворіччя ознаменувалися заселенням спочатку Фоминої та Кривої Балок, а потім – Холодної Балки.
Чи правильно ми святкуємо День заснування Одеси?
Офіційний день заснування міста – 22 серпня 1794 року за юліанським календарем. За григоріанським це відповідало 2 вересня, бо різниця тоді була 11 днів. У XIX столітті вона склала вже 12 днів і дата припадала на 3 вересня. Саме цього дня 165 років тому з благословення славетного Архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія відбувся перший загальноміський хресний хід, під час якого люди пронесли по вулицях понад 40 різних святинь України, Білорусі, Росії, Грузії, Туреччини, Греції.
У ХХ столітті різниця зросла до 13 днів. 22 серпня 1913 року в міській думі був написаний лист майбутньому митрополитові Назарію (Кирилову), на той час архієпископові, який дуже хворів і був відсутній в Одесі, де було побажання якнайшвидшого одужання, і цей день був Днем заснування міста, за григоріанським календарем – 4 вересня.
То чи не настав час повернутися до коректної дати?
Кафедральні собори Одещини
В Одеській області – дві єпархії УПЦ (МП): Одесько-Ізмаїльська і Балтсько-Ананьївська. Головними в них є чотири кафедральні собори в містах – два в Одесі, по одному в Ізмаїлі та Балті.
Кафедральний собор відрізняється від будь-якого храму тим, що там є кафедра і там служить єпископ (архієпископ, митрополит) і де (в ідеалі), крім настоятеля, у штаті є дванадцять священнослужителів, що співслужать йому.
В історії Одеси були перелічені нижче кафедральні собори.
9 (21) травня 1837 року статусу кафедрального собору надано Спасо-Преображенському храму на Соборній площі – у зв’язку з заснуванням нової єпархії – Херсонської і Таврійської. Будинок зруйновано 1936 року.
2 лютого 1932 року у зв’язку зі зняттям з реєстрації Спасо-Преображенського кафедрального собору статусу кафедрального було надано Стрітенському трипрестольному храмові на Новому Базарі. 1935-го зруйнований.
У 1935 році статусу кафедрального собору було надано трипрестольному Свято-Олексіївському храмові на Молдаванці, біля залізничної станції Одеса-Товарна. Нині відроджений.
6 грудня 1941 року кафедральним собором став трипрестольний колишній храм Іллінського Афонського подвір’я на вулиці Пушкінській.
28 листопада 1946 року кафедральним собором стає шестипрестольний храм Успіння Пресвятої Божої Матері (нині п’ятипрестольний) на вулиці Радянської Армії (нині Преображенська).
21 липня 2010 року повернуто статус кафедрального відновленому Спасо-Преображенському собору на Соборній площі.
Олександр ЧИЛЕЙ
