Зимова кампанія 1944 р. проходила під знаком великих перемог наших військ на півдні країни, а також під Ленінградом і Новгородом. Наступ Радянської Армії на південній ділянці фронту посідав винятково важливе місце у планах Верховного Головнокомандування. Завдання полягало в розгромі найбільшого стратегічного угруповання ворога, визволенні мільйонів радянських людей, поверненні рудних районів Криворіжжя і Керчі, марганцевих рудників Нікополя і чорноморських портів. Визволення правобережної України та Молдавії, вихід радянських військ до південно-західного кордону СРСР відкривали перспективи завдання ударів через Румунію вглиб Балкан.
Одночасно із проведенням військами 1-го і 2-го Українських фронтів Корсунь-Шевченківської та Луцько-Ровенської наступальних операцій війська 3-го і 4-го Українських фронтів у період з 30 січня по 29 лютого здійснили Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію. Мета її полягала в тому, щоб розгромити вороже угруповання, визволити важливий в економічному розумінні район Нікополя та Кривого Рога і ліквідувати на лівому березі Дніпра ворожий плацдарм, що нависав над правим крилом і тилом 4-го Українського фронту. Операція була здійснена у формі ударів, що сходяться, 3-го Українського фронту з району східніше Кривого Рога і правого крила 4-го Українського фронту з району південніше Нікополя у спільному напрямку на Апостолове.
Під час цієї операції 4-й Український фронт, що діяв на території Одеського військового округу, повинен був ліквідувати Нікопольський плацдарм гітлерівців на лівому березі Дніпра, що охоплював по фронту 120 км і в глибину 35 – 40 км. Обороняла плацдарм оперативна група «Шернер» у складі 4-го і 29-го армійських корпусів, що мала 8 дивізій. Супротивник мав у своєму розпорядженні понад 1500 гармат і мінометів усіх калібрів та 35 танків.
Для проведення операції на 4-му Українському фронті були залученіі 3-тя гвардійська армія генерал-лейтенанта Д.Д. Лелюшенка, 5-та ударна армія генерал-полковника В.Д. Цвєтаєва і 28-ма армія генерал-лейтенанта А.А. Гречкина – усього 15 дивізій, 2700 гармат і мінометів усіх калібрів і 107 танків. Бойові дії наземних військ підтримувала 8-ма повітряна армія генерал-лейтенанта авіації Т.Т. Хрюкіна.
31 січня, після проведеної напередодні розвідки боєм, війська фронту перейшли в наступ. Найбільшого успіху досягла 5-та ударна армія. До завершення першого дня її війська просунулися на 11 км. Повну ліквідацію Нікопольського плацдарму війська фронту завершили до 8 лютого, а потім з ходу форсували Дніпро в районі Малої Лепетихи і захопили на правому березі плацдарм, що забезпечував можливість подальшого розвитку наступу.
При ліквідації Нікопольського плацдарму війська 4-го Українського фронту знищили та захопили велику кількість озброєння і бойової техніки, взяти в полон понад дві тисячі гітлерівців. За успішні дії багато з’єднань і частин фронту одержали почесне найменування «Нижньодніпровських».
8 лютого спільними зусиллями 3-го і 4-го Українських фронтів було визволено м. Нікополь. У боях за місто відзначилися 203-тя і 333-тя стрілецькі дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту, 266-та стрілецька дивізія, 5-та окрема мотострілецька бригада 3-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту. Вони серед перших увірвалися в місто. За виявлену мужність і відвагу рядовому А.Є. Михайличенку, сержантам М.М. Мартинову, К.М. Свєчнікову, К.М. Хохлову, командиру батальйону майорові Г.М. Надєжкіну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
10 лютого 5-та ударна армія у винятково складних умовах повені форсувала Дніпро в районі Великої Лепетихи і захопила плацдарм на західному березі річки. У другій половині лютого її війська відновили наступ. Завдаючи удару із захопленого плацдарму в південно-західному напрямку, армія увечері 29 лютого вийшла на рубіж Вел. Олександрівки, Дудчиного.
У підсумку операції наші війська просунулися на 110 – 125 км, ліквідувавши важливий плацдарм супротивника на лівому березі Дніпра. Були остаточно поховані надії німецько-фашистського командування на організацію прориву до свого кримського угруповання. Фашисти зазнали відчутних втрат. Лише військами 4-го Українського фронту було знищено понад 15 тис. солдатів і офіцерів супротивника, 50 танків і понад 800 гармат і мінометів. Таким чином, 4-й Український фронт одержав можливість приступити до підготовки операції щодо визволення Криму.
