Англійці у XIX столітті були серед світових лідерів не тільки в гімнастиці, але також і в промисловості, у розвитку техніки, у комерції, у юриспруденції, в управлінні. Британські промисловці брали участь в організації виробництва в різних країнах, інженери просували його розвиток із технічного боку, конторські службовці займалися управлінням. Разом з ними часто приїжджали й британські робітники, що трудилися на підприємствах.

Іноземні фахівці та члени їхніх родин передавали досвід місцевому населенню не тільки у виробничій сфері. Британські службовці та їхні діти, вірні принципам здорового способу життя, займалися фізкультурою, спортом, зокрема грали у футбол.

Одеса 1897 року була найбільшим за чисельністю населення містом південного заходу Російської імперії (404 тисячі чоловік), тобто найбільшим із міст України, що входила до її складу, і четвертим в імперії взагалі (після Санкт-Петербурга, Москви та Варшави). У 1914-му, за оцінковими даними, вона була вже тільки шостою (її обійшли Рига та Київ). 

У 1877 році до Одеси переїхала Керченська індоєвропейська контора телеграфу, у якій працювало багато британців. 22 березня 1910 року на особисте прохання Великобританського генерального консула в Одесі Чарльза Сміта утворено Одеський британський атлетичний клуб (ОБАК), де серед інших спортивних змагань культивувалася і гра у футбол. Грали на полі, яке ташувалося в районі Малофонтанської дороги. ОБАК тривалий час складався винятково з англійців, які, крім матчів між собою, проводили щорічні зустрічі з футболістами румунського міста Галац. Трохи пізніше до них долучився Сергій Уточкін – майбутній знаменитий авіатор, ковзаняр і велогонщик.

Одесу можна вважати і піонером футболу в усій Російській імперії. На місцевих пустирях грали футбольні команди, що складалися з англійців і шотландців. Тільки в 90-ті роки XIX століття футбол з'явився і в Москві. 

Нова гра знайшла шанувальників серед одеситів. У різних куточках міста – на Михайлівській площі, на вулицях і площах Молдаванки, Слобідки, Сахалінчика, Голопузівки та Пересипу – хлопчаки стали ганяти м'яч. Найчастіше він був ганчір’яний, а футболісти грали босоніж. Улюбленим місцем змагань була галявинка Михайлівської площі (нині парк імені Т. Г. Шевченка), що називалася «Чорне море». Серед героїв цього майданчика виділявся Сашко Злочевський. 

Водночас декілька аматорів футболу утворили Одеський гурток футболу. Підполковник 11-го саперного батальйону В. Шереметьєв із вихованців 3-ї гімназії організував «Шере­метьєвський гурток спорту». 

Восени 1911 року утворилася Одеська футбольна ліга. До неї ввійшли ОБАК, Одеський гурток футболу, «Шереметьєвський гурток спорту», «Спортинг-клуб», «Вега», «Індо», команда німецького спорттовариства «Турн-Ферайн» (спочатку на її місці була грецька команда «Вікторія», але та швидко припинила своє існування через брак коштів) і «Флорида». Головою ліги став Ернест Джекобс.

Першим чемпіоном Одеси у 1911 році став ОБАК. У наступні роки переможцями ставали: у 1912-му – ОБАК, у 1913-му – «Шереметьєвський гурток спорту», у сезон 1913/1914 – «Спортинг-клуб», у 1915-му – «Шереметьєвський гурток спорту», у 1916-му – «Спортинг-клуб», у сезон 1916/1917 – Одеський гурток футболу, у сезон 1917/1918 – «Вега».

Чемпіонат сезону 1913/1914 пройшов за системою «осінь – весна» і став прощальною піснею уславленого Одеського британського атлетичного клубу (ОБАК). Програвши всі три зустрічі шереметьєвцям, «Везі» та «Спортингу», англійці вибули із переліку команд, що претендували на звання чемпіона міста. Учителі поступилися місцем учням. У вирішальному матчі «Спортинг-клуб» виграв у шереметьєвців 1:0 і вперше став чемпіоном.

Крім офіційного, в Одесі існував і «дикий» футбол. Багато які видатні спортсмени починали свій шлях у великий спорт на пустирях Голопузівки, Сахалінчика, Куликового поля, Дюківського саду, Великих і Далеких Млинів. Найвідомішим із них став Микола Трусевич. Це були дитячі команди (середній вік – 10-13 років) з екзотичними назвами «Чорний ящик», «Кречет», «Шанхай», «Бляшаний чайник», «Швейцарська долина». Найпопулярнішою серед «диких» була команда «Чорне море», яка стала своєрідним юнацьким клубом приморського району.

Цікаво, що для того, щоб потрапити до «Чорного моря», треба було пройти іспит, який проводився «ветеранами». «Обряд» передбачав іспит із футболу, кулачного бою, стрибків у воду.

Андрій СКАЛЬСЬКИЙ, архівіст першої категорії Державного архіву Одеської області