«Зрілість нашої армії, її зростання за роки війни цілком позначилися на берлінській битві. Солдати, сержанти, офіцери й генерали показали себе в Берлінській операції творчо зрілими, рішучими й завзято сміливими людьми».
Г. Жуков
«З виходом росіян на Одер мені стало ясно, що війну ми програли».
Г. Герінг
«Я скористаюся з нагоди, щоб повторити завтра в палаті громад, що саме російська армія випустила кишки з німецької військової машини…».
В. Черчілль
«Для нас це був довгоочікуваний наступ. У всіх у нас полегшало на душі, особливо тоді, коли ми одержали повідомлення про те, що наступ розвивається з великим успіхом. Ми були впевнені, що німці тепер уже не зможуть посилити свій Західний фронт».
Д. Ейзенхауер
1 квітня 1945 року у Ставці Верховного Головнокомандування радянських військ була заслухана доповідь про загальний план Берлінської операції. Наступ вирішили розпочати 16 квітня. Головний удар завдавався у смузі 1-го Білоруського фронту з кюстринського плацдарму силами чотирьох загальновійськових і двох танкових армій. Маршал Г.К. Жуков згадував: «Протягом усієї війни мені довелося бути безпосереднім учасником багатьох великих і важливих наступальних операцій, але майбутня битва за Берлін була особливою, ні з чим не порівнянною операцією. Військам фронту потрібно було проривати суцільну ешелоновану зону потужних оборонних рубежів, починаючи від самого Одеру і кінчаючи сильно укріпленим Берліном. Належало розгромити на підступах до Берліна найбільше угруповання німецько-фашистських військ і взяти столицю Німеччини, за яку ворог напевне буде битися смертним боєм». Фашисти зосередили на Берлінському напрямку 146 дивізій і 6,5 тисячі літаків. Геббельс назвав Одер «рікою німецької долі» і обіцяв «здивувати світ» реактивними літаками, фауст-патронами, мінними валізами.
Загальна площа Берліна дорівнювала майже 900 квадратним кілометрам. Був виготовлений точний макет міста з його передмістями. З 5 по 7 квітня відбулися наради вищого командного складу, а також командна гра на картах і з використанням даного макета. У плині тренувань народилася ідея за дві години до світанку розпочати наступ із застосуванням ста сорока зенітних прожекторів, які мали раптово освітлити позиції гітлерівців і об’єкти атаки.
Фашистське верховне командування визначило оборону Берліна на рівні вирішальної битви на Східному фронті. Гітлер, намагаючись підняти бойовий дух своїх військ, 14 квітня звернувся з відозвою до них, у якій відзначалося: «Ми передбачили цей удар і протиставили йому сильний фронт. Супротивника зустрічає колосальна сила артилерії. Наші втрати в піхоті поповняться незліченною кількістю нових з’єднань, зведених формувань і частинами фольксштурму, які зміцнюють фронт. Берлін залишиться німецьким…». Послабивши своє західне угруповання, фашисти сформували три групи армій – «Вісла», Центральну групу та Південну. Оборону безпосередніх підступів до Берліна спочатку очолив Гіммлер, усі керівні пости на цьому напрямку зайняли есесівські генерали. Тільки за березень і квітень на берлінський напрямок було перекинуто дев’ять дивізій. Східніше від столиці формувалася армійська група «Штейнер». Місто було поділено на вісім секторів оборони по колу. А особливий, дев’ятий сектор охоплював центр фашистського лігвища, де ташувалися урядові будинки – Імперська канцелярія, гестапо і Рейхстаг. Для оборони цього сектору було стягнуто багато есесівських полків і окремі батальйони. Їх очолив начальник особистої охорони Гітлера Мюнке. На вулицях будувалися важкі барикади, завали, бетоновані споруди. Штаб оборони Берліна вимагав перетворити житлові квартали на фортеці. Для ведення вуличних боїв було створено 200 батальйонів фольксштурму. До них набиралися і 60-річні, і 14-річні, і навіть інваліди. Понад шістсот зенітних гармат великого та середнього калібру були спрямовані на протитанкову та протипіхотну оборону. Танки, що перебували на ремонті, але зі справним артилерійським озброєнням, закопувалися в землю на перехрестях вулиць, біля мостів. У межах міста було побудовано понад 400 великих залізобетонних довгочасних споруд. Спілка фашистської молоді спішно сформувала танкозахисні загони, озброєні фаустпатронами. На оборонних роботах у Берліні було задіяно понад чотириста тисяч чоловік. Фашисти вірили в неприступність Берліна і розкидали листівки над територією наших військ: «Від Берліна ви недалеко, але Берліна вам не бачити. У Берліні шістсот тисяч будинків, і кожен із них – це фортеця, де ви знайдете свою могилу».
Гітлер, сховавшись зі своїми наближеними у глибокому підземному бомбосховищі рейхсканцелярії, віддав наказ обороняти Берлін до останньої людини.
Готуючи наступ, радянське командування на порівняно вузькій ділянці фронту потай від супротивника зосередило 68 стрілецьких дивізій, 3155 танків і самохідних гармат, близько 42 тисяч гармат і мінометів. Військам, що закріпилися на кюстринському плацдармі, до початку операції треба було доставити 7147000 артилерійських пострілів. Якби поїзди з боєприпасами вишикувалися по прямій, то вони розтягнулися б на 1200 км. Усі ліси й гаї по східному берегу Одеру були забиті нашими частинами. До початку виходу з’єднань до річки, через неї було прокладено 23 мости і 25 поромних переправ, які прикривалися багатошаровим вогнем зеніток і винищувачами. За лічені дні натруджені солдатські руки підняли близько 2 мільйонів кубометрів землі.
16 квітня о п’ятій годині ранку багато тисяч гармат, мінометів і легендарних «катюш» обвалили смертоносний вогонь на ворога. Стало світло, як вдень. Із повітря завдавали удару бомбардувальники, що налітали хвилями. Через 30 хвилин після потужної артпідготовки в небо здійнялися тисячі різнобарвних ракет. І відразу спалахнули 140 прожекторів, розставлені через 200 метрів один від одного. Понад 100 мільярдів свіч засліпили супротивника, буквально потопленого в суцільному морі вогню й металу. Досить сказати, що протягом тільки першої доби бою наші авіатори здійснили понад 6550 літаковильотів. На перший день було заплановано тільки для самої артилерії 197 тисяч пострілів, а виконали їх на 236 тисяч більше. На оборонців упало майже 98 тисяч тонн металу.
Супротивник, оговтавшись після приголомшливого удару наших військ, почав чинити опір артилерією та мінометами від Зеєлівських висот, які закривали глибину його оборони. Тут він зосередив найбільшу кількість сил і засобів. Геббельсівська пропаганда називала ці висоти «замком Берліна», «нездоланною фортецею». Велику ціну заплатили наші війська за прорив німецької оборони. Лише 18 квітня, після введення в бій радянських танкових частин, Зеєлівські висоти було взято. Супротивник почав відхід на зовнішнє коло Берлінського району оборони. А 20 квітня, на п’ятий день операції, далекобійна артилерія 3-ї ударної армії, якою командував генерал-полковник В.І. Кузнєцов, відкрила вогонь по Берліну, поклавши початок історичному штурму столиці німецько-фашистської Німеччини. Наступного дня зав’язалися бої в самому місті. Кожна атака піхотинців і танкістів підтримувалася ударами артилерії й авіації. Тільки з 21 квітня по 2 травня було зроблено по Берліну майже мільйон 800 тисяч артпострілів. По центру міста вели вогонь кріпосні гармати снарядами вагою в півтонни. Гітлер у шаленстві розсилав своїм військам радіограми подібного змісту: «Де 12-та армія?»; «Чому Венк не наступає?»; «Негайно наступати!»; «Коли ви почнете наступати?».
Щоб прискорити падіння цитаделі нацизму, Ставка Верховного Головнокомандування наказала 1-му Українському фронту (командуючий – маршал Радянського Союзу І.С. Конєв), що наступав південніше, повернути частини 3-ї та 4-ї гвардійських танкових армій на Берлін.
Бої в місті точилися за кожен будинок, перехрестя, вулицю. Наші воїни рвалися до центру лігвища фашизму. Старший лейтенант І.П. Украінцев у рукопашній сутичці за будинок заколов дев’ять фашистів. Відділення сержанта Степана Гробазая знищило кілька десятків гітлерівців. У небі над Берліном відважний льотчик майор І.М. Кожедуб збив 62-й літак супротивника.
Наші війська, зазнаючи великих втрат, завзято просувалися до самого центру Берліна, де сховалося головне командування фашистів на чолі з Гітлером. Значного успіху домагалися воїни 9-го стрілецького корпусу під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-майора І.П. Рослого. 5-та ударна армія на чолі з Героєм Радянського Союзу генерал-полковником М.Е. Берзаріним просувалася до площі Александерплац, до палацу кайзера Вільгельма, берлінської ратуші й Імперської канцелярії. 24 квітня командарм Берзарін був призначений першим радянським комендантом і начальником радянського гарнізону Берліна. У ті дні письменник Всеволод Вишневський записав у щоденнику: «Комендантом міста призначено командувача Н-ської ударної армії генерал-полковника Берзаріна. Це один із найкультурніших генералів у Червоній армії. У нього є масштаб».
Найзапекліші бої розгорнулися в центрі міста 29 квітня. Особливо завзято гітлерівці захищали ратушу. Заволодіти нею було наказано батальйонам капітана Бобильова та майора Алексєєва. Фашисти вели такий потужний вогонь, що просування по вулиці стало неможливим. І тоді було вирішено змінити тактику. Через проходи, зроблені саперами в стінах будинків, штурмові групи вривалися в ці будинки і в рукопашних сутичках очищали їх від ворога. Підоспілі танки й важкі самохідні гармати точними пострілами розбили важкі залізні ворота ратуші і зробили пробоїни в стінах. Під прикриттям димової завіси піхотинці ввірвалися в будинок і закидали вестибюль і коридори гранатами. Серед перших сміливців були лейтенант Маденов, бійці Кондрашев, Крютченко, Кашпуровський. Лейтенант К. Громов, ризикуючи життям, піднявся на дах ратуші, скинув на бруківку фашистський прапор і підняв Червоний Прапор. За героїзм, виявлений у боях за Берлін, лейтенант К. Громов був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Передчуваючи близький кінець, Гітлер викинув гасло: «Краще здати Берлін американцям і англійцям, ніж пустити в нього росіян». Але не вийшло. До речі, у своїх мемуарах Г.К. Жуков відзначав, що рішення штурмувати Берлін найкоротшим шляхом, через добре укріплені Зеєлівські висоти, було обумовлене прагненням узяти місто раніше, ніж до нього підійдуть союзники.
30 квітня 1945 року о 14 годині 25 хвилин воїнами 150-ї стрілецької Ідрицької дивізії (командир – Герой Радянського Союзу генерал В.М. Шатилов) було взято основну частину будинку Рейхстагу, який запекло обороняв шеститисячний гарнізон із танками, штурмовими гарматами й артилерією.
А близько 15 години над Рейхстагом здійнявся Червоний Прапор. До кінця дня 1 травня гітлерівці не витримали натиску атакуючих, і 150 із них здалися в полон. Рейхстаг був повністю очищений від супротивника. Його комендантом був призначений командир полку полковник Ф.М. Зінченко.
Рештки фашистських військ продовжували точковий опір у різних районах міста, але після потужного штурму Імперської канцелярії, над якою майор Ганна Володимирівна Нікуліна підняла Червоний Прапор, радіостанція штабу берлінської оборони о 1 годині 50 хвилин ночі
2 травня передала повідомлення німецькою та російською мовами: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмаркштрассе. Припиняємо військові дії». А до третьої години цього ж дня залишки берлінського гарнізону (70 тисяч чоловік, не рахуючи поранених) здалися в полон. Гітлер і Геббельс наклали на себе руки.
Завершилася Берлінська операція, одна з найкровопролитніших битв Другої світової війни. Триста тисяч поранених і убитих – таку ціну заплатила Червона Армія за рішучий штурм ворожого лігвища. Пам’ять героїв – солдатів-переможців, полеглих і живих, – священна. І нікому не дано її спаплюжити!
9 травня 1945 р. о 43 хвилині по півночі було закінчене підписання Акту про беззастережну капітуляцію фашистської Німеччини. Він констатував факт настання довгоочікуваної перемоги. Над Берліном і його передмістями залунали звуки канонади – це був салют із усіх видів зброї із приводу перемоги, до якої йшли 1418 днів і ночей. Наказом Верховного Головнокомандувача всім учасникам битви за Берлін оголошувалася подяка. Москва салютувала переможцям 24 гарматними залпами з 324 гармат. Бойові з’єднання й частини одержали найменування Берлінських. Багато які воїни були нагороджені орденами й медалями, а понад 600 найхоробріших із хоробрих солдатів, сержантів, офіцерів і генералів були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Була заснована медаль «За взяття Берліна», якою нагороджено близько 1082 тисяч воїнів.
