До кінця XIX – початку ХХ століття Гайдуков став відомим підрядником, заможним купцем, одним із найвидатніших в Одесі будівельників. І не тільки в Одесі. У 1912 році архітектор В.М. Кабіольський запросив його на будівництво банку в Миколаєві. Про це свідчить досі збережена табличка на розі Великої Морської та Фалеєвської.
Перелік об’єктів і робіт, за які він брався, був досить широкий. Це зокрема й роботи з упорядкування вулиць і площ, що проводилися разом із цивільним інженером М. Безчастновим. Так, Соборна площа в центрі міста – курна у спеку й непрохідна в період дощів – одержала прекрасне гранітне мощення, що збереглося до наших днів. За діловий підхід до роботи Гайдукову повністю довіряли видатні міські архітектори та значні замовники. Так, 1890 року міська управа доручила йому «спорудження будинку двокласного народного училища із залою при ньому» (контракт 11 червня 1890 року). Будівництво здійснювалося за проектом Ю. Дмитренка на кошти Г. Маразлі. Будівництво просувалося швидко, й уже через чотири місяці був складений докладний опис спорудженого будинку училища, визнаного повністю відповідним до проекту. Нині він належить центральній міській бібліотеці ім. І.Я. Франка (Книжковий провулок, 1а).
У 1891-1893 рр. міськуправа знову на гроші міського голови Г. Маразлі довірила Федорові Осиповичу спорудити групу нових будинків богадільні на розі вулиць Хутірської (нині Генерала Цвєтаєва) і 2-ї Старопортофранківської (нині Мечникова), а потім на кошти жертвувачів для кращого обслуговування хворих було споруджено ще ряд корпусів. Згодом група будинків одержала назву «Спиридонівське відділення міських богаділень».
Споруджуючи будинки за проектами цивільного інженера Яценка, Гайдуков надав заставу зі власних коштів, гарантуючи місту, що будь-які витрати, пов’язані з якістю матеріалів або робіт протягом року після здавання об’єктів, він бере на свій рахунок. Через рік міськуправа повернула заставу у зв’язку з відсутністю претензій.
У 1894 році на трикутній площі, обрамленій вулицями Хутірською, Зовнішньою та Високим провулком, уже стояв новий комплекс корпусів міської богадільні, які й понині мають спільну адресу по вулиці Генерала Цвєтаєва, 1.
Краєзнавець Сергій Решетов, який написав книжку про Г. Маразлі «Честь паче почесті», відзначає, що Гайдуков будував багато благодійних споруд в Одесі на гроші славетного міського голови. Як будівельний підрядник, Ф. Гайдуков був визнаний найприйнятнішим для міста. До Федора Осиповича замовників і архітекторів приваблювали його висока професійність, порядність, чітка організація, якість і швидкість роботи. Ці складові дозволяли йому реалізовувати кілька великих проектів одночасно, що цінував і основний напарник Гайдукова Ю. Дмитренко. Так, 1899 року вони разом побудували у стилі «неоренесанс» готель «Лондонська» на Приморському бульварі, що став надалі окрасою цього міського куточка. У процесі роботи проект був змінений. Обставини склалися так, що Гайдуков змушений був продати частину майна, щоб власним коштом обвалити розпочате, повести справу заново, перепокласти перекриття, виправити все відповідно до нового проекту – але репутацією своєю не поступився. Висока надійність була його відмітною рисою і як людини, і як будівельника.
У цей же період на Французькому бульварі, в Удільному провулку, Гайдуковим за проектом Дмитренка із природнього каменю-вапняку без штукатурки була побудована церква св. Миколи й мч. Аріадни. Її будівництво ініціював Матвій Миколайович Маврокордато. При обстеженні цього будинку у 50-ті роки минулого століття аспірант-архітектор І.М. Безчастнов, займаючись збиранням матеріалів щодо будівництва з каменю-черепашника, ще застав усередині ніші, передбачені для розміщення саркофагів із тілами перепохованих Маврокордато. Будинок вражає якістю кладки та віртуозним виконанням деталей із каменю.
У цей же час Федір Осипович закінчив разом із архітектором Л.Л. Влодеком у російсько-візантійському стилі Павло-Наталіївську церкву із червоної цегли при училищі сліпих (нині церква Адріана й Наталі на Французькому бульварі).
Така швидкість спорудження будинків у різних стилях і з різних матеріалів забезпечувалася вимогливим добором Федором Осиповичем спеціалістів і пильним контролем над кожною дрібницею у плині робіт.
Як згадує його правнук І.М. Безчастнов, «підмайстри у Гайдукова були настільки досвідчені, що за авторськими шаблонами створювали кам’яні деталі й виконували ліпні роботи. Також могли самостійно виконувати окремі елементи настінного розпису. Деякі технології були унікальні й зараз вважаються втраченими. Працівники самі прагнули постійно здобувати нові навички, щоб відповідати вимогам хазяїна й не втратити престижну роботу у знаменитого будівельника».
Автори проектів, співпрацюючи з Ф.О. Гайдуковим, довіряли йому, як пише відомий архітектор Валентин Пилявський, коректування архітектурних і конструктивних розв’язків у процесі самого будівництва. Ф.О. Гайдуков досконало знав не тільки секрети такого поширеного наприкінці XIX століття будівельного матеріалу, як пильний камінь вапняк, про що було сказано вище, але й не відставав у часі від усього нового, що з’являлося в науці й техніці та було пов’язане з будівництвом.
У зв’язку з цим не можна не згадати про співпрацю Ф.О. Гайдукова з одним із найяскравіших одеських архітекторів епохи модерну Вікентієм Івановичем Прохаском. У 1909 році вони створили справжній шедевр італійського ренесансу в самому центрі Одеси (вул. Гоголя, 21). Будинок цікавий не тільки старанно дотриманим стилем, але й використанням високоякісного цементу в зовнішніх опоряджувальних роботах. Досі чудово збереглися поверхні стін і деталі. Тут треба відзначити, що й у цій техніці Федір Осипович домігся дивовижної майстерності. Незважаючи на те, що творчість В.І. Прохаска припала на епоху модерну, його найзначніші об’єкти, як було сказано вище, досить нагадують архітектуру італійського Відродження. Саме ця обставина свого часу зацікавила вчених Академії архітектури УРСР. Як згадує І.М. Безчастнов, роботи з фіксації архітектури цього будинку та її аналіз проводив співробітник академії, канд. архітектури В. Махрін. Замовник спорудження П. Фон-Деш прославився свого часу досить екстравагантними банкетами, присвяченими дню народження його собаки. На свято запрошувалися гості зі своїми чотириногими друзями, причому останнім прислужували офіціанти з ресторану, а самі гості на згадку одержували прикраси з діамантами. Розпещена натура хазяїна зажадала створення справжнього шедевру декоративного модерну. Архітектор і будівельник, завдяки чудовому опрацюванню навіть дрібних деталей усіх компонентів будинку, вдало знайденим пропорціям і ретельно продуманому декору, змогли певною мірою вдовольнити вимоги, поєднавши монументальність і елегантність, пластичність і строгість, романтичність і функціональність. Зараз будинок прикрашає ділянку на розі вулиць Гоголя та Сабанеєв міст.
Ще в одній великій і складній роботі Федір Осипович брав участь разом із інженерами
В.І. Зуєвим і М.Ф. Безчастновим. Вони займалися розробкою проекту з будівництва гідротехнічних споруд для зміцнення Малого Фонтану. У 1915 році з державного бюджету було виділено понад мільйон рублів для рекреаційного облаштування Одеси. Місто найняло Гайдукова для будівництва спроектованих інженерами берегозміцнюючих споруд. Ці роботи дуже відрізнялися від усього, що він робив доти. Проте роботи було успішно завершено.
Віталій СОЧАЛОВ,
Ігор БЕЗЧАСТНОВ
