Щоб подолати український національний опір, влада на чолі зі Сталіним обрала жахливий інструмент – убивство голодом. Його механізм був запущений наприкінці 1920-х років. У січні 1928-го запроваджуються примусові хлібозаготівлі. Зерно забирають за значно заниженими цінами. Водночас починається «розкуркулення» – конфіскації майна та виселення. 1929 року починається суцільна колективізація, яка призводить до масових протестів і повстань. У них, за оцінками істориків, взяли участь щонайменше мільйон двісті тисяч селян. Спротив жорстоко придушували, і до жовтня 1931 року колективізованими – фактично державними – стали 68% селянських господарств і 72% орної землі. Паралельно посилюється тиск на українських інтелектуалів. Упродовж 1929–1933 років за сфабрикованими кримінальними справами ув’язнено понад 30 тисяч осіб.
Після грабіжницьких хлібозаготівель 1931 року з зібраного збіжжя не залишилося майже нічого. Навесні 1932 року від голоду загинуло понад 100 тисяч українців.
Таким чином комуністичний режим взявся до «остаточного вирішення» українського питання.
1932, липень. Україні нав’язують нереальні плани хлібозаготівлі.
1932, 7 серпня. Постанова про «охорону соціалістичної власності». Кілька зірваних колосків ставали причиною кількалітнього ув’язнення.
1932, жовтень. З Москви приїжджає хлібозаготівельна комісія на чолі з Молотовим. Завдання – посилити репресії та збільшити вилучення зерна.
1932, 18 листопада. Запроваджуються натуральні штрафи. В господарствах, що «заборгували» за нереальними планами хлібозаготівель, конфісковують продовольство й худобу. Занесення села на «чорну дошку» означало воєнізовану блокаду, рівнозначну смертному вироку.
1932, кінець листопада. У 243 районах України проведено таємну операцію зі знешкодження всіх, хто міг би чинити опір вилученню хліба.
1932, початок грудня. Другий етап убивства голодом. Українців звинувачено в саботажі хлібозаготівель і підготовці повстання. Для посилення тиску з Москви приїжджають Каганович і Постишев.
1932, 14 грудня. ЦК компартії і Рада народних комісарів ухвалюють таємну постанову «Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області». Передбачено, зокрема, й ліквідацію українських шкіл на Кубані та масове переслідування українських інтелектуалів. Зміст ухвали вкотре підтверджує, що штучний голод мав на меті знищити українців як націю.
1932, кінець грудня. З українських сіл, які не виконали грабіжницьких планів хлібозаготівель, вивозять усі запаси зерна, навіть посівний матеріал.
1933, 1 січня. Спеціальна постанова ЦК про застосування якнайжорстокіших репресій щодо кожного, хто не здасть хліб. Масові обшуки позбавляють селян залишків їжі та прирікають на голодну смерть.
1933, 22 січня. Директивою Сталіна заборонено виїзд селян із охоплених голодом України і Кубані. Тільки за перші півтора місяця з 220 тисяч затриманих селян 186 тисяч повернено додому, де люди приречені на смерть від голоду.
1933, червень. Смертність від голоду в Україні сягає апогею: цього місяця щохвилини помирали 24 особи.
1933. Комуністичний режим розгортає масові репресії за звинуваченнями в «українському націоналізмі». За офіційними даними, 1933-го арештовано понад 124 тисячі осіб. Керівник республіки Постишев заявляв, що 1933 рік став «роком розгрому націоналістичної контрреволюції».
1933, серпень. Політбюро ЦК компартії прийняло рішення про переселення до вимерлих від голоду сіл України колгоспників із російських областей і Білорусі.
♦ За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
