Пригадую, як в останні роки минулого століття один місцевий високо посадовець, поставивши під сумнів курортно-рекреаційну привабливість Одеси, обіцяв перетворити місто в «сучасний промисловий центр півдня України». Вийшло не дуже: санаторно-курортна сфера занепала, а «промисловий центр» так і не з’явився на світ. Отож, битва була програна на всіх фронтах. Території кращих одеських курортів «роздерибанили». І замість оздоровниць для всього народу на їх місці виросли приватні палаци «обраних». Десятки відомих далеко за межами України будинків відпочинку, санаторіїв назавжди зникли з курортної мапи Одеси. Не обминула гірка чаша руйнації і справжню перлину Одещини – курортний комплекс «Куяльник».
«Куяльник – це здоров’я»
Саме так відповіла одеситка Людмила на запитання, що для неї означає Куяльник. З жінкою ми зустрілись біля басейну з рапою.
Після того, як моя донька отримала важку травму, – розповіла жінка, – відвідуємо цей заклад постійно. Бо тут чудово лікуються пошкодження опорно-рухомої системи. Щороку купуємо курсівки та їздимо на процедури. Обидві після них почуваємося прекрасно. Ціна теж влаштовує. Так, зокрема година перебування в басейні під наглядом фахівця мені, наприклад, обходиться в 50 гривень. Слід сказати, що крім куяльницьких рапи і грязі оздоровленню пацієнтів сприяє уважність та висока фаховість працівників санаторію. Дякуючи такому симбіозу природи і медицини, сотні, тисячі хворих отримують тут шанс на повноцінне життя. А ще у мене, як у одеситки, є заповітна мрія: щоб відреставрували старий грязелікувальний корпус, який сьогодні у занепаді. А споруда ж така прекрасна…
Справді, один з найстаріших в наших краях бальнеогрязьовий курорт «Куяльник» свій відлік починає з 1833 року. Тоді за ініціативи лікаря Ераста Андрієвського і був збудований перший комплекс грязелікарні для проведення грязьових процедур, рапних і піщаних ванн. Сьогодні руїни цього комплексу являють собою сумне видовище. Втім, не менш гнітюче враження – і від трьох 16-поверхових корпусів, побудованих уже у XX столітті. З розбитими шибками, обшарпаними стінами, вони стоять на правому березі Куяльницького лиману у повному запустінні, мовчазним докором людській байдужості, безгосподарності, нерозторопності. А коли б довести курорт до ладу, скільки б щирих надій на оздоровлення тут могло б здійснитись! Та й держава, область, місто з відродженого курорту мали б неабиякий зиск.
Як стверджують фахівці, «складні хімічні процеси і «робота» різноманітних бактерій надали муловій грязі Куяльницького лиману безцінні лікувальні властивості…». Саме за свою лікувальну якість Куяльницька сульфатно-мулова грязь визнана в світі еталонною. Вона сприяє зменшенню запалювальних процесів, укріплює імунітет і відновлює функції пошкоджених органів та систем організму. Лікувальні властивості має і рапа лиману. І мінеральна вода «Куяльник» рекомендується при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. До речі, на території курорту є діючий бювет, де куяльницьку мінералку можна набрати безкоштовно (звичайно, порадившись з лікарем).
Багата історія унікального Куяльницького курорту – від його створення і до сьогоднішнього, майже цілковитого запустіння – вражає. Про це пишуть і говорять постійно. Але нині на території курорту більш-менш ефективно працює лише поліклініка, де, до речі, знаходиться і басейн з рапою, і грязьові ванни. Але чи є у Куяльника шанс стати світовою бальнеогрязьовою Меккою на кшталт ізраїльського Мертвого моря?
Схоже, шанс таки є
Він, цей шанс, з’явився, коли голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов на початку минулого тижня повідомив громадськість про намір добитися прийняття Верховною Радою України законопроекту «Про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення», розробленого одеськими фахівцями.
Аби ознайомити персонал санаторія з цією ініціативою, а також роздивитись, що та як відбувається на місцевості, Максим Степанов відвідав санаторій «Куяльник». А після невеликої екскурсії територією, просто на березі Куяльницького лиману відбувся коротенький брифінг для ЗМІ. Голова ОДА підкреслив, що докладе всіх зусиль, аби законопроект про державний статус курорту був прийнятий Верховною Радою без затримок, відзначивши, що документ вже знаходиться у Києві.
– Коли треба буде, ми цілодобово будемо перебувати у Києві і доводити необхідність втілення в життя нашого законопроекту, – сказав
М. Степанов і тут же, продемонструвавши пакетик з гряззю Мертвого моря, пояснив: – Це я купив у нас в магазині. Куяльницька грязь не гірша, але ми не використовуємо належним чином багатство, яким володіємо. Уявіть: за рік Ізраїль від туризму отримує 50 мільярдів доларів, 49 відсотків від них – за рахунок Мертвого моря. Грязь звідти продається по всьому світу, і в Україні теж, як бачите. А місць, які б могли зрівнятись за лікувальними властивостями з Куяльницьким лиманом, на весь світ не більше 3-4. Я вважаю, ми просто зобов’язані використовувати той величезний потенціал і кошти, які знаходяться у нас під ногами. І переконаний, що ми доб’ємось наміченого. А як тільки курорт отримає статус державного, у нас з’явиться гарантія, що вся лікувальна грязь буде збережена, а інвестори отримають потужний сигнал, що держава захищає цей курорт, отже й інвестиції, які будуть вкладені в його розвиток.
Хочеться вірити, що ця благородна і така необхідна всій країні ідея у недалекому майбутньому стане реальністю. На це сподівається і головний лікар «Куяльника» Ірина Кутузова:
Втілення законопроекту в життя сприятиме тому, що ми станемо більш доступними і відомими нашим потенціальним пацієнтам.
Залишається лише додати, що статус державного – це не забаганка: курорт на сьогоднішній день не перебуває на балансі області, тож і кошти з обласного бюджету виділяються лише на підтримку екосистеми лиману та відновлення русла ріки Великий Куяльник.
На знімку: Куяльницький лиман. Пляж. Поштова картка (перша половина 1920-х рр.)
