Світ сповнений загроз

Нещодавно долучилася до спільного чату нашого будинку у «Вайбері». Тут, у режимі реального часу, сусіди з моєї дванадцятиповерхівки планують зміни на краще, що треба (або, навпаки, не слід) робити. Ну й викладають новини про те, що твориться навколо. Я у цьому віртуальному просторі  пробула менше доби, та вистачило, щоб дізнатись про мій дім багато нового. Так один з сусідів виклав відео, де на подвір’ї наркомани шукають «закладки». Інші додали, що кілька разів вже бачили цих молодиків та проганяли їх. Хтось написав, що підозрілі люди вештаються не тільки біля дому, але й у під’їздах.

Далі все перейшло в обговорення, що територію треба огородити та поставити освітлення й відеоспостереження. Виникло питання, у скільки такі затрати обійдуться, і чи є у них необхідність взагалі. Мовляв, дорого воно все, і хто ж платитиме. Ну, ходить же хтось собі у своїх справах, нічого страшного не сталося. А вуличне освітлення не тільки потребує нових коштів, але й заважатиме спати людям нижніх поверхів. Щоправда, заперечення трохи стихли, коли одна з сусідок розповіла, як до неї через балкон пробралися грабіжники на третій поверх. Пошкоджені металопластикові вікна, жінка  добряче налякалася, коли лицем до лиця зіштовхнулась зі злодієм.

Далі розмови перейшли на побутові теми, і я сіла й задумалася. У цьому будинку живу майже два десятки років, із сусідів (за деяким винятком) знаю лише тих, хто мешкає зі мною на спільному сходовому майданчику. Жила собі спокійно й не знала, які тут пристрасті навколо діються. Хотіла ж довідатися, чим живе дім, які в нас проблеми, ну от і дізналася. Нові технології, з одного боку, дали можливість спілкуватися з людьми, які десятиріччями живуть поруч і з якими ніколи не перетиналась. З іншого – не всі новини, про які дізналася, мене потішили. Хоча це вже давно не новина, що у місті є наркомани, і крадії час від часу шукають нові об’єкти для злочинів. Але не думала, що все це відбувається прямо під моїми вікнами. Чи просто не хотіла про це думати?

Зрештою, отримана інформація аж ніяк не привід для паніки. Біля нас відбувається все те саме, що в інших панельних будинках великих спальних районів. Їхні мешканці здебільшого приходять сюди лише ночувати й не мають часу роздивлятися «дива» навколо. Коли сама не стикнешся з цим, то не бачиш жодних приводів для тривоги. А поспілкуєшся з людьми, то випливають цікаві факти. Реальність може й не така страшна, як описується в тижневій кримінальній хроніці, але й не настільки комфортна, щоб нехтувати правилами безпеки. На жаль, деякі люди забувають про те, який неідеальний світ їх оточує й не думають про наслідки.

Раніше, кажуть, жити були спокійніше, люди не боялися відпускати дітей гуляти одних, не озиралися підозріло сторонами. Проте саме з «тих часів» кочують історії про усіляких серійників, на кшталт Чикатило. І тоді вистачало негідників, які псували життя нормальним людям. Але надбанням суспільності ставали тільки найсерйозніші злочини, котрі неможливо було сховати навіть під грифом «цілком таємно». Раніше про невдалі спроби пограбування чи інші перетини з кримінальним світом знало тільки вузьке коло осіб. Воно зазвичай обмежувалось правоохоронцями та людьми, які були близькі до жертв. Сьогодні ж, завдяки соціальним мережам, кожен такий випадок може стати предметом публічних дискусій. Вони створюють враження, що ми живемо в світі безмежних загроз, хоча вони з’явились далеко не в останні роки. Однак, світ живе технологіями. Кажуть, достатньо перед дверима повісити приховану камеру, і сигнал з неї завести у смартфон через Інтернет. Завжди, де б ти не був, є можливість бачити, хто вештається у твоїй парадній. Практично і не дорого. А спиш спокійно. Ну, наскільки можеш.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті