Савранський
Опановують комп’ютерні технології
Згідно з відповідною державною програмою для тих навчально-виховних закладів Савранського району, у яких ще відсутні комп’ютерні класи, придбано за рахунок місцевого бюджету і завезено в школи райо
Пам’ять щоб зберегти минувшину
Нещодавно почула по телевізору, що ялинкові прикраси, виготовлені в СРСР, вважаються антикваріатом.
Людина та її справа мріють крилами з туману. . .
Нашому класу однозначно пощастило. Кожного разу, як тільки у школі оголошувався конкурс стінних газет, плакатів чи малюнку на асфальті, ми знали – перше місце неодмінно буде за нами.
Хіба це правильно?
Валентина Петрівна та Василь Дмитрович Шаповал раділи за своїх синів Сергія та Андрія, коли вони стали офіцерами.
Як нас обслуговують тут каратами вимірюється не тільки коштовне каміння
Колись Достоєвський сказав сакраментальну фразу: “Краса врятує світ”.
У сусіда хата гарна. . .
Неділківська та Капустянська сільські громади межують одна з одною. Так би мовити, живуть в сусідстві. Обидві розташовані в так званій залісній зоні.
На життєйських перехрестях праця і пісня – найкращі ліки
Якось зустріла одну знайому жінку і не впізнала, так вона змінилась. Стала зовсім немічною бабусею, хоча ще й 60-ти не мала. Як виявляється, у неї помер чоловік, який її дуже любив і оберігав.
Ветеринарна медицина така ось кадрова проблема
Робочий день у працівників Савранської районної державної лікарні ветеринарної медицини щойно розпочався, а вже з’явилось багато відвідувачів.
Життя, як воно є корівка – наша годувальниця
Сім’я Бурятинських нічим особливим не відрізняється від багатьох інших сільських родин. Олександр має свій невеличкий бізнес – торгує канцтоварами та ще деяким дріб’язком.
З громадою і для громади вшанували від душі
День працівників місцевого самоврядування у Савранському районі став справжнім святом.
Долі людські запах яблук з татового саду
Тридцять п’ять років тому доля вивела концебівського хлопця Василя Півторака з батьківської хати і припровадила аж в Алтайський край.
Народні свята, традиції, обряди великі аНДРіївські вечорниці
Чи бачили ви, як молода дівчина перекидає свій чобіток через хату? Ні? І навіть не здогадуєтесь навіщо вона це робить? Та це і не дивно.
Добро творити – добру служити тепер маємо «Спонсорську» палату
На перший погляд, ці троє чоловіків, яких ви бачите на знімку, зовсім різні. І якщо урахувати їхні характери, звички, темпераменти, то, звичайно, у них є багато відмінного.
Людина та її справа наш ветлікар
Микола Михайлович Чалапко – ветлікар. Він обслуговує чотири села: Полянецьке, Глибочок, Квітку та Островку.
Сім’я річко савранко, як ти скупала? . .
...Той липневий день видався напрочуд гарним. На душі в Олексія було радісно: вчора він отримав атестат про середню освіту, виданий Полянецькою школою.
