Савранський
Опановують комп’ютерні технології
Згідно з відповідною державною програмою для тих навчально-виховних закладів Савранського району, у яких ще відсутні комп’ютерні класи, придбано за рахунок місцевого бюджету і завезено в школи райо
Пам’ять щоб зберегти минувшину
Нещодавно почула по телевізору, що ялинкові прикраси, виготовлені в СРСР, вважаються антикваріатом.
Хіба це правильно?
Валентина Петрівна та Василь Дмитрович Шаповал раділи за своїх синів Сергія та Андрія, коли вони стали офіцерами.
Людина та її справа мріють крилами з туману. . .
Нашому класу однозначно пощастило. Кожного разу, як тільки у школі оголошувався конкурс стінних газет, плакатів чи малюнку на асфальті, ми знали – перше місце неодмінно буде за нами.
Як нас обслуговують тут каратами вимірюється не тільки коштовне каміння
Колись Достоєвський сказав сакраментальну фразу: “Краса врятує світ”.
У сусіда хата гарна. . .
Неділківська та Капустянська сільські громади межують одна з одною. Так би мовити, живуть в сусідстві. Обидві розташовані в так званій залісній зоні.
На життєйських перехрестях праця і пісня – найкращі ліки
Якось зустріла одну знайому жінку і не впізнала, так вона змінилась. Стала зовсім немічною бабусею, хоча ще й 60-ти не мала. Як виявляється, у неї помер чоловік, який її дуже любив і оберігав.
Ветеринарна медицина така ось кадрова проблема
Робочий день у працівників Савранської районної державної лікарні ветеринарної медицини щойно розпочався, а вже з’явилось багато відвідувачів.
Життя, як воно є корівка – наша годувальниця
Сім’я Бурятинських нічим особливим не відрізняється від багатьох інших сільських родин. Олександр має свій невеличкий бізнес – торгує канцтоварами та ще деяким дріб’язком.
З громадою і для громади вшанували від душі
День працівників місцевого самоврядування у Савранському районі став справжнім святом.
Долі людські запах яблук з татового саду
Тридцять п’ять років тому доля вивела концебівського хлопця Василя Півторака з батьківської хати і припровадила аж в Алтайський край.
Народні свята, традиції, обряди великі аНДРіївські вечорниці
Чи бачили ви, як молода дівчина перекидає свій чобіток через хату? Ні? І навіть не здогадуєтесь навіщо вона це робить? Та це і не дивно.
Добро творити – добру служити тепер маємо «Спонсорську» палату
На перший погляд, ці троє чоловіків, яких ви бачите на знімку, зовсім різні. І якщо урахувати їхні характери, звички, темпераменти, то, звичайно, у них є багато відмінного.
Людина та її справа наш ветлікар
Микола Михайлович Чалапко – ветлікар. Він обслуговує чотири села: Полянецьке, Глибочок, Квітку та Островку.
Сім’я річко савранко, як ти скупала? . .
...Той липневий день видався напрочуд гарним. На душі в Олексія було радісно: вчора він отримав атестат про середню освіту, виданий Полянецькою школою.
