Стало доброю традицією перед початком кожної кампанії польових робіт провадити науково-практичні конференції за участю вчених і відомих практиків. Цього разу місцем зустрічі було визначено відоме державне сільгосппідприємство «Покровське», що в Біляївському районі. Засідання провадив заступник голови облдержадміністрації М.Г. Кісеолар.
Після завершення цього важливого для хліборобів області заходу кореспондент «ОВ» звернувся до основного доповідача – начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковського і попросив відповісти на запитання, які сьогодні хвилюють багатьох жителів області.
– Анатолію Григоровичу, прошу почати нашу бесіду з питання про долю нинішньої посівної. Зараз звучать голоси, зокрема і у листах до нашої газети, про можливий зрив цієї весняної кампанії. Багато хто постав перед дилемою: сіяти чи не сіяти? Що Ви їм можете відповісти?
– Скажу одразу, що у справжнього хлібороба запитання – сіяти чи не сіяти? – ніколи не виникало. Тут однозначна відповідь закладена ще в генах селянина, що передаються з покоління в покоління. І навіть за складніших економічних і, тим паче, погодних умов поля не залишали заростати бур’янами.
Але справа не лише в хліборобському менталітеті. Бути оптимістом мені дозволяють і ті обставини, що склалися уже сьогодні на полях області. Поміркуйте самі.
З осені було засіяно майже один мільйон гектарів озимих культур, зокрема на зерно – 814,3 тис. гектарів. А це, зауважимо, значно більше, ніж у минулий високоврожайний рік. Причому, як показали обстеження, проведені вченими, 93 відсотки посівів перебувають у доброму і задовільному стані.
Це, по-перше. А по-друге, хлібороби області мають намір засіяти і весь ярий клин, що займе 785 тис. гектарів. Вже підготовлено ґрунт і насіння, а в більшості районів досить швидкими темпами провадиться сівба ранніх зернових – ярого ячменю і гороху. Насіння вже лягло в ґрунт на площі до ста тисяч гектарів.
Цими днями до роботи долучаться і всі північні райони, де поки що спостерігаються вночі низькі температури, і тоді справи підуть значно швидше.
– Дотепер з порядку денного не знято питання про долю торішнього врожаю, про незатребувані сотні тисяч тонн озимої пшениці. Що із цього приводу можна сказати селянам?
– Політика нашого уряду в цьому питанні широко відома. Догоджаючи великим зернотрейдерам, то відкривався, то закривався кордон для експорту зерна. У результаті стрімко впали ціни на цю продукцію, і це боляче вдарило по економіці сільгосптоваровиробників.
Але є і другий бік цієї проблеми. І про нього ми повинні сказати привселюдно, щоб не повторилися торішні прорахунки. Мова йтиме про якість вирощеного зерна озимої пшениці. Навіть сьогодні картина не до кінця з’ясована. За різними джерелами, із зібраних 1782 тис. тонн зерна – продовольчого III і IV класу виявилося 350 – 750 тис. тонн. Але навіть за цієї розпливчастої статистики залишається визнати, що понад один мільйон тонн отриманої продукції потрібно віднести до категорії фуражного. А на нього за останні місяці ціна впала в кілька разів. За таких обставин лише додаються нові збитки.
– А чому таке все ж таки трапилося? Як уникнути цього в поточному році?
– Формула успіху відома кожному хліборобові. Для одержання високого врожаю і високоякісного зерна необхідні три головні складові: добрий попередник, повноцінне підживлення, надійний захист від шкідників і хвороб.
Тепер давайте «прикладемо» їх до реальної практики, що склалася. І одразу з’ясовується, хто справді дотримується суворих вимог агротехніки, а хто прагне без будь-яких витрат одержати миттєву вигоду.
Звідси – повна зневага до дотримання сівозмін, до підживлення рослин, їхнього захисту від хвороб і шкідників.
Візьмемо таке важливе питання, як використання мінеральних добрив. Якщо судити за статистикою, то їхні кількості зростають рік у рік. Але досягнуті результати, скажімо, торік, були в 4 рази, а за показником на гектар – у три рази менші, ніж, скажімо, у 1985 році. Крім того, на той час орні землі одержували ще 10,5 тис. тонн органічних добрив. А зараз – теж у п’ять разів менше.
От звідси і втрата тих позицій з вирощування продовольчого зерна, які були раніше. Якщо земля не одержує необхідного підживлення, то не слід від неї сподіватися якісної продукції. Це особливо яскраво продемонстрували підсумки минулих жнив.
Звичайно, мені стануть заперечувати, що хлібороби самі все це добре розуміють, так от коштів немає на купівлю тих же добрив та дорогих захисних засобів. Тут, здається, і сперечатися не треба. Але не зрозуміло інше: чому в практично рівних умовах у Болградському районі вносять на один гектар озимої пшениці 56 кілограмів мінеральних добрив, а в Ренійському – лише 21. У Великомихайлівському – 63 кг, а в сусідньому Іванівському – 34. У Кодимському – 72, а в Балтському – лише 30.
Тут і криється відповідь на інше запитання: чому, скажімо, в агрофірмі «Кодима» Кодимського району одержують найвищі врожаї зерна в області. Її директор, який виступав на конференції, Микола Сорочан досить переконливо довів, що заощаджувати на добривах не слід, і<
