Ізмаїльська зрошувальна система свого часу була створена для забезпечення посівних площ необхідною кількістю вологи. Однак торік Дунай, що підживлював її, пережив один із найнижчих рівнів води у своїй історії.
Якщо приплюсувати стабільно високі температурні показники протягом усього сільськогосподарського сезону, а також деякі інші об'єктивні причини, то ми легко знайдемо пояснення, чому поповнення озера Катлабух (що безпосередньо залежить від Дунаю) самопливом у період весняної повені було проведено в мінімальних обсягах, і рівень води в ньому, а також у сполучених з ним водосховищах знизився до критичних позначок. У результаті водойми недобрали мільйони кубометрів води. Так, наприклад, максимальний рівень води в озері Катлабух був зафіксований на відмітці 1,17 метра (при нормі – 1,7 метра). Своєю чергою бюджетний голод не давав можливості робити поповнення озера у належному обсязі за допомогою насосної станції Ізмаїльського управління водного господарства, здатної перекачувати до 680 тисяч кубометрів за добу.
У підсумку – влітку випарювання з водної поверхні стало досягати вже до 0,8-1,0 см за добу (510 – 645 тисяч кубометрів). Це призвело до подальшого інтенсивного зниження рівня води, що впав нижче так званої «позначки горизонту мертвого обсягу» (0,7 метра). А до кінця поливного сезону – 9 жовтня – був установлений і сумний рекорд – 0,62 метра. Зрозуміло, не могла не підвищитися і загальна мінералізація води.
Враховуючи, що насосні станції Ізмаїльського управління водного господарства розраховані на забір води за позначки не нижче 0, 7 метра, доводилося по кілька разів за сезон робити очищення підвідних каналів і подавати на полив обмежено придатну для зрошення воду. Робота насосних станцій в умовах мінімального рівня води в озері призводила до виходу з ладу насосно-силового устаткування і водолічильних приладів.
На жаль, через низькі рівні води й високу мінералізацію в озері Катлабух у 2012 році зовсім не провадилося поповнення Лощинівського і Кам’янського водосховищ, мінералізація води в яких значно перевищує припустиму норму відповідно у 2,5 і 3 рази. Таку ситуацію для бессарабських хліборобів уже можна було сміливо називати критичною і такою, що потребує негайних дій. Для поповнення Лощинівського водосховища Одеське управління водних ресурсів переспрямувало близько 700 тис. грн. І цього року на головній насосній станції біля села Багатого за сприяння ТОВ «Перша плодоовочева компанія» (від керівника якої, Геннадія Чебана, надійшла відповідна заявка на забір води з водосховища для проведення поливних робіт обсягом в 5,9 млн кубометрів) був виконаний увесь комплекс пуско-налагоджувальних робіт: перекрито і за допомогою бульдозера та двох екскаваторів очищено від намулових відкладень і промито підвідний канал, установлено рибозахист, підготовлено усмоктувальні трубопроводи, випробувано насосно-силові агрегати. У середині лютого перемичка між Катлабухом і підвідним каналом була розібрана, і вода нарешті ринула у Лощинівське водосховище. Таким чином, є всі підстави вважати, що вжиті заходи допоможуть цього року вчасно і у повному обсязі забезпечити водою усіх бессарабських хліборобів, чиї господарства залежать від цього водосховища.
