Невігластво – ось, без сумніву, перше і основне джерело майже всього нашого нещастя, особливо відтоді, коли ми почали жити суспільним життям. Ж.Б. Ламарк
З появою пластикової тари сміттєзвалища, що здебільшого ташуються на околицях будь-якого міста чи селища, схожі між собою, як брати-близнюки. І дорога до цих «вершків суспільства» щедро вимощена поліетиленовими кульками, пляшками, використаними памперсами та іншим побутовим непотребом, який у природних умовах розкладатиметься не одну сотню років. Для кожного з очільників місцевого самоврядування паспортизація сміттєзвалища – велика проблема, а ще більша – несанкціоновані смітники. Навесні, з таненням снігу, звідусіль виринають купи сміття, немов оголений нерв природи та сумне свідчення людського екологічного невігластва.
Сьогодні як ніколи гостро стоїть питання розв’язання екологічних проблем, яке великою мірою залежить від рівня екологічної свідомості та культури населення. І безумовно, саме система освіти повинна взяти на себе основну відповідальність за вирішення завдань формування екологічної культури у підростаючого покоління. На жаль, цій темі у загальноосвітніх школах сьогодні приділяється надто мало уваги. Проблемою є й виведення школярів на суботник або регулярне прибирання території, які є дієвими методами екологічного виховання, але це вже розцінюється як наруга над правами дитини.
Здебільшого роль санітарів природи, особливо щовесни, виконують члени екологічних, краєзнавчих чи туристичних гуртків, які розчищають джерела та береги водойм від сміття. Але таких ентузіастів дуже мало.
Тож екокультура народу, кульгаючи на обидві ноги, щоденно виплескується на мальовничі околиці, береги рік і ставків та захисні лісосмуги черговими порціями непотребу. Несуть всі і багато! Деякі господарі, економлячи дорогі бензин чи соляру, не доїжджають до офіційних сміттєзвалищ і розвантажуються де трапилось…
У селищі Любашівка, де віднедавна канули в лету потужні комунальні підприємства, забезпечення санітарного стану території – головний клопіт і пріоритетне завдання селищного голови Геннадія Павлова. І хоча за підсумками обласного конкурсу благоустрою територій райцентр минулого року визнано безперечним лідером на Одещині за чистотою, йому це вдається непросто. Так, з початку року комунальною службою вже ліквідовано п’ять стихійних сміттєзвалищ, і ця копітка робота триває щоденно. Для вивезення побутового та іншого сміття, окультурення центрального сміттєзвалища, а також прибирання тротуарів від снігу, селищною радою було придбано та оснащено лопатою трактор Т-25, що дозволить щорічно заощаджувати не менше 20 тисяч гривень бюджетних коштів.
На думку Геннадія Павлова, екологічне виховання дітей потрібно починати з пелюшок, продовжити в дитсадках з вивчення «Екологічної абетки дошкільняти», ґрунтовно викладати у загальноосвітніх закладах, і, можливо, через десятиліття екологічно озброєні свідомі громадяни смітитимуть таки менше.
Багато говорять про життя в гармонії з навколишнім середовищем. Та залишається відчуття, що непримиренна боротьба з екологічним невіглаством, як, наприклад, пияцтво і паління цигарок, буде тривати вічно. Хоча навчити людей бути не байдужими спостерігачами, а друзями та захисниками природи вкрай необхідно. Стереотипні думки, що витають у головах багатьох: «моя хата з краю» або «після мене – хоч потоп», тому роблю, що хочу, можна остудити висловом Дена Брауна в книзі «Інферно»: «Наймоторошніші місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи».
