Питання, пов’язані з забудовою паркових зон (особливо коли зведення об’єктів поєднане зі шкодою зеленим насадженням), – завжди на особливому контролі у широкої громадськості Ізмаїла. Актуальність цієї проблеми тим очевидніша в умовах, коли тільки на Довгому бульварі, що проходить крізь більшу частину міста (і де розташовані кілька скверів), у пострадянську епоху з’явилося близько десятка барів і кафе. Наскільки ж їх будівництво відповідає нормам українського законодавства?
Згідно з поясненнями головного архітектора Ізмаїла Лариси Кагал, у місті вже кілька років діє положення, згідно з яким регламентується будівництво тимчасових споруд у паркових зонах. Слід звернути увагу, що йдеться про будівлі, які по закінченні терміну оренди земельних ділянок на територіях загального користування мають бути демонтовані. Виникає резонне питання: чому ж тоді в Ізмаїлі (і особливо в останні роки) на тому ж Довгому бульварі на зміну павільйонам із полегшених конструкцій приходять споруди фундаментальніші – з кам’яними стінами?
Місцева практика така, що укладання договорів оренди земельних ділянок у паркових зонах міська рада дозволяє, як правило, на строк до десяти років. При цьому власники беруть на себе зобов’язання щодо розвитку міської інфраструктури та утримання паркових зон, на території яких розташовані їхні об’єкти. Є й сувора конкретика: споруди мають бути без фундаменту, а їхні власники по закінченні договору оренди земельних ділянок – готовими розібрати побудоване. У житті ж не все так просто. Адже за заявами тих же фахівців, кваліфікувати поняття «полегшені конструкції» іноді проблематично. Що своєю чергою створює можливість виникнення так званих самобудів. Вільне тлумачення правил гри часто призводить до непоодиноких порушень.
Наочним прикладом служить виконана в останні місяці реконструкція одного з кафе у Грецькому сквері, розташованому на Довгому бульварі. Затіявши капітальний ремонт основного будинку кафе, власник без відповідних дозвільних документів, без узгодження своїх планів із містобудівною радою й виконкомом розпочав спорудження у сквері парканів, ґрат і величезного павільйону. Властиво, в цьому разі реакція влади була передбачуваною – на адресу служби Державного архітектурно-будівельного контролю, прокуратури та міліції було надіслано листи із проханням вжити щодо порушника відповідних заходів. Чим скінчиться цей конфлікт інтересів, покаже час. Ясно поки що одне: чинна в нашій країні система реагування на порушення закону в разі самобудів, на жаль, громіздка й неповоротка.
Це не єдиний приклад. Є випадки будівництва у паркових зонах культових споруд без вчасного оформлення дозвільних документів. Намагаючись чинити опір цій тенденції, представники громадських організацій пропонують діяти за прикладом жителів великих міст, які всією громадою борються з незаконним будівництвом у парках і скверах. Однак, щоб упевнитися в обґрунтованості своїх претензій, треба мати доступ до Генерального плану міста. Але й тут не все так просто. Пояснення
Л. Кагал показують на досить цікаву річ. Виявляється, Генеральний план міста – головний документ містобудівної політики міської влади – не так уже й доступний для широкої громадськості. Як сказано в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», ухваленому 2011 року, Генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеним для обґрунтування довгострокової стратегії планування й забудови території населеного пункту, який розробляється й затверджується в інтересах територіальної громади. А доступність Генплану має забезпечуватися шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та в місцевих друкованих ЗМІ, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Водночас із Генерального плану досі не знято гриф «Для службового користування». І провина в цьому лежить аж ніяк не на місцевій владі. Справа в тому, що зняти з документа ауру таємності може винятково його розробник – підприємство «Діпромісто», але воно своєю чергою не може цього зробити без відповідних рішень центральних органів державної виконавчої влади. А там поки що не квапляться розв’язати цю правову колізію.
Щоправда, не все безнадійно. Відповідно до того ж Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», питання це має бути вирішене не пізніше травня цього року. Поки що ж, як запевняє Л. Кагал, з Генеральним планом міста кожен охочий може ознайомитися в управлінні містобудування й архітектури міськради.
