Чи(м) ми гірші від Європи?

Закордонні  мандрівки давно перестали вже бути атрибутом виключно заможного життя. При загальній невибагливості можна кілька днів за помірну ціну спокійно знайомитися з містами та країнами, оспіваними в художній літературі та на сайтах турагентств . Однією з найбюджетніших можливостей побачити багато за короткий час і за невеликі гроші є автобусні тури. Вид відпочинку трохи специфічний, супроводжуваний різними незручностями, однак дуже популярний. Місяць тому я поїхала в один з таких  турів, де за три дні я відвідала чотири знаменитих європейських міста. В двох випадках знайомство було суто символічним. Так, магнітик на холодильник купити і кілька фото зробити. Але з двома містами, Віднем та Прагою, вдалося познайомитися досить детально. І гуляючи незнайомим вуличками, серед безкрайнього рою думок були й такі, що стосувалися стану туризму в рідній Україні, зокрема, й в Одесі.

Десь рік тому я бачила новину про  банер на будівлі біля Приморського бульвару. Там висміювалося те, що місцева влада замість того, щоб займатися ремонтом, розвішує картинки, як воно мало би бути. А це ж туристичне місце і ми таким чином ганьбимося перед відпочиваючими. Тоді я на це не сильно звернула увагу та й не згадувала особливо. Рівно до того часу, як не побачила ж аналогічну завісу на годиннику у Празі. Згодом подібний банер був помічений мною у Відні – він прикривав якусь статую. Було зрозуміло, що проводиться реконструкція і на цей час об’єкт просто загородили.  І тут я зрозуміла, що перекриття пам’яток, які виглядають неестетично, це нормальна європейська практика. Що столицю Чехії, що головне місто  Австрії ну дуже складно звинуватити в зневазі до туристів чи бездіяльності.  А в нас знайшли зраду там, де її, по суті, й не було. Хоча сказати, що в нас все добре та безхмарно - ще дуже рано.

Минулого року проводилася реконструкція дороги біля Міського саду, прямо в розпал курортного сезону. Чи то часу іншого на ремонтні роботи не знайшли, чи то туристам з далеких країв вирішили дати можливість відчути колорит українських автошляхів, не виїжджаючи за межі міста. Але факт лишається фактом: територія біля найвизначніших пам’яток Одеси викликала сумнівне естетичне враження. Ремонт в розпалі ускладнював рух та змушував всерйоз турбуватись про здоров’я ніг та цілісність взуття, навряд чи лишив по собі позитивні спогади хоч в когось.  І це тільки в світлу пору дня! Пересування центром літнього міста в сутінках було якимось садистським аналогом шоу «Інтуїція». 

Якщо подивитися неупереджено, з архітектурної точки зору Одеса нічим не гірша за популярні європейські міста. Навіть якщо багато будівель зі знаком «Пам’ятка архітектури»  хочеться оминути в цілях власної ж безпеки. Але ж в нас Оперний театр, Потьомкінські сходи, Приморський бульвар… Всі ці місця наче створені для того, щоб хвалитися закордонним мандрівникам: «Ось, подивіться які ми є! Ми теж можемо бути не гіршими за вас!». Та іноземцям, здається, про це багато говорити й не треба. В розпал туристичного сезону ту ж англійську  мову на вулицях міста можна почути не рідше, ніж українську чи російську.  Іноземних відвідувачів в нас не так багато, як би того хотілося, але певна зацікавленність є. Можливо, справді, закордонні мандрівники знають, що тут є багато чого цікавого. А може впливає той фактор, що одне з найдорожчих українських міст виявляється дуже дешевим для середньостатистичного мешканця західних країн. Принаймні, в бюджетному кафе Одеси можна скромно поснідати та пообідати за ті ж самі гроші, яких у аналогічному закладі Відня вистачить хіба що на каву та струдель. Тому повертаючись додому розумієш, що не такі вже й наші ціни європейські. І це наразі не може не тішити.

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті