Геній світового рівня. Одеський період життя і творчості Буніна

Еліта, Геній, Пророк..... Ці слова дають характеристику російському поету і письменнику Івану Олексійовичу Буніну (1870-1953). Не випадково він шанував нашого Тараса Григоровича Шевченка. Бунін ще на початку ХХ століття чітко передбачав падіння в Україні загальнолюдських цінностей. Він був великим гуманістом і заперечував насилля. А як він описує природу в різні пори року, як передає життя барчуків, панів і в контрасті – простих людей, їх мову. Описуючи історичні реалії своєї держави, він передбачав загибель самодержавства, не визнав жовтневого перевороту 1917 року в Росії. Бунін намагався усвідомити події 1917-1920 рр. в аспекті світової історії, російської і європейської. Він читав французького історика Ленотра, що писав про Велику французьку революцію, і це дало Буніну поштовх для переосмислення цих подій. Весною 1918 року Бунін разом із дружиною виїхав із революційної Москви на південь Росії, спочатку в Київ, а потім - до Одеси. 

За час перебування Буніна в Одесі у 1918-1919 роках він співробітничав в одеських газетах «Наше слово», «Южное слово», «Одесский листок», «Одесские новости», а також в одеському журналі «Жизнь» і щотижневику «Огоньки». Друкував вірші, розповіді і замітки про Олексія Толстого, Івана Тургенєва, публіцистичні статті. Були в цей час в Одесі салони, працювали гуртки , відбувалися збори в клубах, публічні лекції. Бунін брав активну участь у всіх цих  заходах. В Одесі було багато видних політиків; зустрічався Бунін з Олександром Керенським, Петром Врангелем, Антоном Денікиним. В його творчості ми пізнаємо не тільки ХХ століття, але й отримуємо відповіді на питання нашої сучасності.

Бунін робить висновок, що російському громадянину не завжди потрібна «свобода», і що він не готовий до неї. Наруга над церквою і знищення релігії в Росії – шлях в безодню.

Проте, перебуваючи в Одесі, Бунін накопичив багатий матеріал для майбутніх публікацій. Це дало йому можливість отримати в грудні 1933 року Нобелівську премію в Шведський академії наук за літературну творчість.

Перебуваючи в Одесі в 1919 році Бунін пише: «День і ніч живемо в оргії смерті. І все це в ім’я світлого майбутнього, яке буцімто народиться із цієї диявольської пітьми». Він хотів перебудувати життя. В газеті «Одесский листок» за № 27 в 1919 році 25 вересня – 8 жовтня він пише, що бачить філософію життя в Росії, не вірив і прогнозував розвал Росії. Він втрачав віру в людей і дуже жалів, що любив Росію. Бунін не був політичним діячем. Він мав вимір загальнолюдських цінностей. В нього були гуманістичні погляди Платона і Сократа, він цінував християнську цивілізацію. Повага і любов до людей в нього були головним чинником. В 1919 році в своїй лекції «Великий дурман» він пише про події на Одещині. Бунін написав 7 вересня 1919 року, що народ живе, як у первісному суспільстві, а інтелігенція не розуміє свого народу. Ні соціалізму, ні колективізації він усвідомити не зміг, перебуваючи в Одесі.

Спогади Буніна, його статті заставляють замислитися: «А що б сказав прославлений геній-гуманіст про події нашого сьогодення?» Сьогодні і росіянам, і українцям слід читати твори Буніна і вчитися гуманізму і доброти. Вчитуючись в слова Буніна в лекції «Великий дурман», «Окаянные дни» та інші твори, підготовлені в Одесі, приходимо до висновку про деградацію Росії в той час. 

Для Буніна наближалися дні, коли потрібно було покидати Росію. Він жив у художника Є. І. Буковецького, свого друга. В Одесі була часта зміна влади; то червоні, то білі чи іноземці. Була навіть спроба в Одесі створити свою сепаратистську радянську республіку. Бунін був приголомшений подіями в Одесі. Із Одеси на початку 1920-го із залишками розбитої білої армії, в потоці інших біженців, Бунін потрапляє за кордон. Після нетривалого перебування в Константинополі, Болгарії і Сербії, вони з дружиною переїжджають до Франції, до Парижу. Так починається тривалий, охоплюючи цілу третину століття, період життя поета і письменника за кордоном. 

Іван Бунін, стримана людина, пристрасно і захоплено пише про Україну: «Прекраснішої від Малоросії нема країни в світі». «Шев­ченко - абсолютно геніальний поет!» Читаючи Буніна, його «Окаянные дни», щоденник 1917-1918 рр., спогади і статті не перестаємо мислити і захоплюватися. Ніхто з росіян так влучно й глибоко, як Бунін, не відтворив трагедію революції жовтня 1917 року. Бунін - дворянин, естет, людина наскрізь російська - і водночас така у нього любов до України! Мабуть, тільки справді великий художник здатен був оцінити рідкісну поетичність української душі. Нині в Росії і Україні є велика потреба більше читати і вивчати великого гуманіста Івана Олексійовича Буніна. Згадаймо, що вдячні ж одесити одну з вулиць у центрі міста назвали його іменем. 

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті