Прапор визволення – над Савранню

26 березня 1944 року роз­почалася Одеська наступальна операція, яка тривала до 14 квітня. Війська  3-го Українського фронту (ко­мандувач - генерал армії Р. Я. Ма­линовський) у взає­мо­дії з 2-м Українським фронтом (командувач - маршал Ра­дянського Союзу І.С. Конєв) завдали нищівного удару по позиціях 6-ї німецької та 3-ї румунської армій, які окопалися на правому березі річки Південний Буг. Бойові підрозділи 57, 37, 46 і 8-ї гвардійських армій 3-го Українського фронту, форсувавши водну перепону, захопили плацдарми. Плани гітлерівців створити стійку оборону по лінії Південного Бугу провалилися. 

У ході наступальних боїв воїни 404-го окремого кулеметного-гарматного батальйону 54-го укріпрайону 2-го Українського фронту під командуванням генерала Михайла Тимофійовича Карначова спільно з партизан­ським загоном «Буревісник» звільнили від окупантів Саврань, а згодом і весь край.  

Фронтовий кореспондент газети «Вперед за Батьківщину»  Л.Д. Дмитерко в одному з листів писав: «Тепер у нас урожай, щодня беремо якесь місто, треба встигати бути скрізь. Прапор визволення підноситься над нашою багато­страждальною землею!».

Напровесні 1944 року нашим воїнам довелося наступати у неймовірно складних погодних умовах відлиги, непролазного бездоріжжя, весняної повені. 

— Багато я бачив на своєму віку роз­пуття, —  згадував пізніше маршал О. М. Василєв­ський, —  але такої багнюки, такого бездоріжжя, як зимою і весною 1944 року, не зустрічав ні раніше, ні пізніше. Буксували навіть трактори і тягачі. Артилеристи тягли і пхали гармати самотужки. Бійці за допомогою місцевого населення переносили на руках снаряди для гармат і ящики з набоями від позиції до позиції на десятки кілометрів. 

Під час березневих боїв 3-й Україн­ський фронт оточив і розбив вщент 6-ту німецьку армію, яку з «благословення» фюрера нарекли гучною наз­вою: «армія месників».

На Савранщині встановлено 31 па­м’ятник землякам, які воювали на фронтах Другої світової війни, і радян­ським воїнам, загиблим при звільненні району. У Саврані пам’ять про героїв увічнено у назвах вулиць: Генерала Карначова, Лікарчука, Благодиря, Шел­ковникова.

Выпуск: 

Схожі статті