Почитайте «Закон Божий»

Публічний інтелектуал з Галичини Ярослав Грицак вирішив розробити і втілити в життя спецпроект «Чому діти (не) читають, і що з цим робити». Дізнався про це і подумав, що до малечі непогано було б приєднати і дорослих. Бо вони також сьогодні не дуже прихильні до читання. Маю на увазі не детективи, а щось значно серйозніше. Щось таке, де можна знайти відповіді напитаня, як прожити життя чесним і перед самим собою, і перед людьми, і перед Господом Богом нашим? Читання мудрих, повчальних книжок могло б допомогти відійти подалі від гріха і заступнику голови Держводагентства, який недавно погорів на хабарі, і керівникові Укроборонпрому та його синочку, чи, приміром, деяким фахівцям фірми з оточення Пашинського, яка, з повідомлення «Української правди», таємно отримала 200 мільйонів від армії. Бо ж сам Тарас Шевченко, на якого, підкреслюючи свій палкий патріотизм, посилаються і шахраї всілякого штибу, наказував нам:

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми.

Все розберіть… та й спитайте

Тоді себе: що ми?..

Чиї сини? Яких батьків?

Ким? За що закуті?..

Якби я працював над проектом для дорослих, то усім би без винятку, від високопосадовців до осіб, які отримують мінімальну пенсію, порадив би прочитати «Закон Божий» (Книгу буття українського народу) Миколи Костомарова. Він, видатний український історик, письменник і громадський діяч, дає нам багатий історичний матеріал для роздумів над тим, як нам потрібно відроджувати Україну. І неодноразово наголошує біблійне: «Всяка власть од Бога», про що, на жаль, забувають немало теперішніх можновладців, які безсовісно докрадають те, що ще можна вкрасти в Україні. Це для них писав Микола Костомаров, що влада повинна підлягати закону і сонмищу, тобто народному зібранню. А представники законної влади насправді мають бути слугами - «жити просто і працювати для суспільства пильно, бо власть од Бога, а самі вони «грішні люди і самі послідніші, бо усім  слуги». 

Якби наші верховні судочинці прочитали, як то кажуть, з олівцем в руках «Закон Божий», то навряд чи прийняли б ганебне (по іншому і не скажеш) рішення про відміну покарання за незаконне збагачення. Не випадково ж навіть Світовий банк заявив нещодавно, що Україна має відновити кару за незаконне збагачення.

Була б моя воля, то я б під час призначення посадовців перевіряв знання ними творів Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Михайла Грушевського та інших славетних синів України, які всім своїм життям довели ганебність єзуїтського принципу: «Мета виправдовує засоби». А тим, хто сьогодні заради особистого збагачення діє за цим принципом, доречно буде нагадати, що Господь заповідав: кому дано більше, з того більше і зищеться. А ще про те, що в листі до княгині Репніної Тарас Шевченко писав: «Щасливий той, хто вдоволений малим». От гарно було б суспільству, якби наші можновладці, в тому числі і кандидати в Президенти, міністри, депутати всіх рівнів, взяли до уваги ці прості та мудрі слова Великого  Кобзаря, якому ще невідомим було слово, що стало ганебним тавром для нашої незалежної, демократичної, правової держави: корупція. Мені думається, що Тарас Григорович, спостерігаючи з Небес за тим, як живе сьогодні народ милої йому України, навряд чи схвалює те, що його портрет розміщений на стогривневі купюри. Бо він, як ніхто інший, переконався у своєму житті, що там, де йде грізна боротьба за владу і за великі гроші, замовкають усі голоси. І перш по перш – голос совісті.

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті