Доктор Вольфганг Рессманн: Щоб врятуватися, друковані медіа мають одною ногою бути в інтернеті

Скориставшись нашою зустріччю у редакції як нагодою, ми запросили одного з керівників проекту «Change of Perspectives Media Education and Political Dialog», керівника німецького телеканалу «Open Channel TV Ludwigshafen» доктора Вольфганга Рессманна до розмови долю української преси. Наш німецький колега вже встиг ознайомитися із ситуацією в українських газетах, в тім числі – і в контексті поточної реформи державних та комунальних друкованих мас-медіа. З нами він поділився такими враженнями:

– Я думаю, що основна проблема українських медіа – це питання незалежності. Я читав публікації про українські ЗМІ і всюди йдеться про їхню залежність, переважно – від олігархів. Я думаю, що у вирішенні цієї проблеми якоюсь мірою можуть допомогти електронні ЗМІ. Також я чув про новий закон, що має зробити газети незалежними, але в Україні все ще існує проблема безгрошів’я. Тож треба думати, де взяти кошти для фінансування українських газет. 

– Ви спостерігали процес трансформації преси в колишній НДР. На що вони перетворилися вже на теренах об’єднаної Німеччини?

– Ситуація в Німеччині відрізнялася саме тим, Що ЗМІ західної Німеччини почали фінансувати або поглинати східні, оскільки мали достатні для того кошти. Великі компанії мали для того ресурси. Цей процес завершився ще в 2000-их. Деякі з місцевих газет збереглися й донині – змінилася тільки назва.

– Загалом, по-Вашому, чи була успішною ця трансформація, відбулася вона в інтересах німців чи не зовсім?

– Спочатку процес був важким, однак не лише для мас-медіа, але й для усього суспільства. Але я вважаю, що реформи пройшли успішно. Хоча процес синхронізації мислення заходу і сходу Німеччини все ще триває. Але процес реформування газет – він пройшов успішно. Втім, зараз з’явилася інша проблема, така ж складна – це конкуренція з боку інтернет-медіа. Я гадаю, що порятунок для друкованих видань можливий лише через співпрацю з інтернет-ЗМІ, друковані медіа мають одною ногою бути в інтернеті.

– Радіостанція Deutsche Welle (Німецька Хвиля) має централізоване фінансування (за рахунок податку на мовлення, що збирається з власників радіо- та телеприймачів). Чи робить її це залежною радіостанцією? Чи можна на неї тиснути через джерело фінансування?

– Deutsche Welle залежить від держави, однак там працюють за професійними стандартами журналістики. Вони дотримуються правил, і їм можна довіряти. Я сподіваюся. 

– Тож чим поганий був би це варіант для України: щоб видання працювало за високими стандартами журналістики, а держава фінансувала цю гарну роботу – так, як у випадку хоча б з тією ж Deutsche Welle?

  – Відразу після Другої Світової війни, коли був повалений фашизм, постала необхідність формувати нові мас-медіа. Тоді вирішили, що фінансувати їх мають громадяни. Сьогодні щомісяця кожен громадянин Німеччини сплачує податок близько 17 евро, з якого фінансуються такі мас-медіа. Вони не залежать від уряду. Цими медіа керує значна кількість організацій. Не тільки урядових, вони там – у меншості. В управлінні ж беруть участь й правозахисні організації, і церкви, і захисники довкілля, інші фундації громадянського суспільства.

– Чи виправдав би себе такий підхід в Україні, чи не є помилкою те, що ми йдемо трішки іншим шляхом в процесі роздержавлення?

– Звісно, сьогоднішня ситуація в Україні відрізняється, від тієї, що була у Німеччині 1945-го. Але я вважаю, що закон про медіа реформу – це правильний крок. Однак є гарні приклади суспільного фінансування, і їх теж варто наслідувати. Можливо, до закону будуть внесені якісь зміни, і справді стане можливим фінансування ЗМІ від громадян, що зробить його незалежним від уряду, але водночас надасть фінансову основу для розвитку видання.

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті