Планета "м'яч"

ПОЧИНАЄМО З КВАЛІФАЙНІВ

Отже, боротьбу за головний трофей чергового розіграшу Ліги чемпіонів – Кубок – почали 74 команди Європейського континенту. Після першого кваліфікаційного раунду їхня кількість зменшилася на 12.

Представництво країн у нинішньому турнірі Ліги чемпіонів визначилося за підсумками п'ятирічного циклу сезонів 1999/2000 – 2003/2004 років. Англія, відповідно до спеціального рішення УЄФА, одержала право заявити п'ять клубів (один – з першого кваліфайну, два – з третього і два – з групового раунду). Федерації, які посіли в таблиці коефіцієнтів 1-ші і 3-ті місця (Іспанія, Італія), делегували по чотири клуби (по два – у груповому раунді і третьому кваліфікаційному). Країни, які посіли 4 – 6 позиції (Німеччина, Франція, Португалія), виставили по три учасники (двох на груповому етапі та одного в третій кваліфікації), а фінішували на 7 – 15 місцях (Греція, Голландія, Чехія, Туреччина, Шотландія, Бельгія, Швейцарія, Україна і Норвегія) – по дві команди. Причому перші три країни з цього списку одержали по одній вакансії в груповій стадії і по одній – у третій кваліфікації. Решта, зокрема і Україна, – за місцем в третьому і другому попередніх раундах.

ФІНІШНИЙ СПУРТ ФОРЛАНА

Ще за кілька турів до фінішу іспанської Примери у змаганні бомбардирів упевнено лідирував форвард «Барселони» Самуель Ето'о. Мало в кого викликало сумнів те, що саме йому дістануться лаври найкращого голеадора сезону 2004/2005. Адже практично протягом усієї марафонської дистанції він лідирував із завидним відривом від переслідувачів.

У передостанньому турі камерунець віч-на-віч зустрівся на полі зі своїм головним конкурентом – уругвайським нападником «Вілярреала» Дієго Форланом. «Барса», яка на той час уже завоювала чемпіонський титул, грала досить вальяжно. Рвав і метав тільки Ето'о. Але, мабуть, надмірне бажання забити гол послужила йому цього разу погану службу. Самуель не зміг від хвилювання навіть реалізувати пенальті. Зате Форлан (на знімку) цілком скористався благодушністю новоспеченого чемпіона, провівши без відповіді у ворота «гранатово-синіх» на їхньому рідному «Камп Ноу» три м'ячі.

А через тиждень, натхнений ще однією затримкою конкурента (цього разу в Сан-Себастьяні) Дієго зробив, здавалося б, неможливе – забив два голи в останній грі з «Леванте». У такий спосіб він на самому фініші обійшов не тільки фаворита бомбардирських перегонів іспанського чемпіонату, але і, маючи на рахунку 25 відмінних влучань, став, разом з лондонським «каноніром» Тьєррі Анрі володарем континентальної «Золотої Бутси».

Самуель Ето’О змушений задовольнятися другим місцем в Іспанії і «Бронзовою бутсою” у Європі.

«ПОВЕРНУТИ ГРІ ЧЕСНИЙ І СПРАВЕДЛИВИЙ ВИГЛЯД»

Легенда французького футболу Мішель Платіні відсвяткував своєї 50-річчя. Будучи свого часу атакуючим півзахисником, він провів 649 офіційних матчів, у яких забив 353 м'ячі. Тричі підряд (у 1983, 1984, 1985 роках), виступаючи за туринський «Ювентус», ставав кращим бомбардиром чемпіонату Італії. У ці ж роки тричі визнавався кращим футболістом Європи і двічі – світу.

«Я завжди дотримувався принципу: грати у футбол тільки для того, щоб забивати голи», – ці слова стали епіграфом до автобіографічної книжки француза «Життя як матч».

І він справді завжди був націлений на ворота. Особливо вдалими були штрафні Платіні, котрі він постійно «шліфував», під час і після тренування, виконуючи до 50 «стандартів».

Сьогодні «великий хавбек», будучи віце-президентом Французької федерації футболу, членом ФІФА в УЄФА, радником президента ФІФА, оголосив про свій намір балотуватися на посаду президента Європейського Союзу футбольних федерацій.

«Мені не потрібні ані слава, ані гроші, – сказав Платіні. – Я хочу врятувати футбол, який роздирають занадто багато скандалів, повернути грі її чесний і справедливий вигляд».

Выпуск: 

Схожі статті