Заглянути за обрій. . .

Якужеповідомляли«Одеськівісті», аграріїБіляївськогорайонузібралипонад120 тисячтоннранніхзерновихізернобобових. Свій вагомий внесок до загального короваю зробили і фермерські господарства. Одне з них СФГ «Обрій», засноване Григорієм Ткаченком ще у 1997 році. Господарство багатогалузеве. На 200 гектарах ріллі вирощують тут пшеницю, ячмінь, технічні культури, а також овочі. Є для цього і відповідна техніка – 5 тракторів з усім необхідним для обробітку ґрунту, 1 комбайн, дощувальна установка і система краплинного зрошення.

– Головну ставку робимо на зернові, – говорить Григорій Петрович. – Проте у цьому році через посуху врожай одержали удвічі нижчий, ніж у минулому.Посуха особливо вплинула на ярий ячмінь.

Нарікає фермер і на ціни. Частину продовольчої пшениці довелося продати посередникам по 72 копійки за кілограм, що значно нижче за її собівартість. Але виходу іншого не було, тому що, не закупивши паливно-мастильних матеріалів, не розрахувавшись з робітниками, довелося б згортати подальше виробництво. Не прийшла у цьому році на допомогу і держава.

– Якщо у минулі роки з держбюджету компенсація становила на кожен гектар пшениці і ячменю відповідно по 100 і 50 гривень, у минулому році по 50 гривень, і то тільки за одну пшеницю, то у нинішньому році не одержали жодної копійки, – говорить Григорій Ткаченко. – Я розумію, у держави немає грошей, але як у такому разі бути тим, хто вирощує хліб?

Стурбованість фермера можна зрозуміти. Домогтися хоча б середнього врожаю без застосування добрив, засобів захисту рослин практично неможливо. А, скажімо, аміачна селітра сьогодні коштує не менше 1,5, карбамід – понад 2, нітроамофоска – близько 4 тисяч гривень. І це без транспортних витрат. І хто може дати гарантію, що через тиждень-два добрива не зростуть у ціні? У той же час вартість зерна, як уже говорилося вище, опустили нижче вісімсот гривень за тонну. Скільки ж, у такому випадку, треба фермеру-середнячкові продати хліба, щоб внести хоча б по 50 кілограмів добрив на один гектар ріллі?

Те ж саме можна сказати про дизельне паливо, вартість якого у рідній батьківщині зростає як на дріжджах. А не сьогодні-завтра треба розпочинати сівбу озимих.

Звичайно, багато сільгоспвиробників притримують частину зерна, чекаючи кращої кон’юнктури на ринку. Але зберігати його, дотримуючись всіх необхідних умов, ніде. Так зробив і Г.Ткаченко, засипавши певну кількість урожаю нинішнього року у два, як він висловився, сараї... І це не вина, а біда наших фермерів.

З Григорієм Петровичем виїхали на овочівничу плантацію. Завдяки поливу, фермер одержав непоганий урожай вітамінної продукції, зокрема томатів. Але знов-таки постало питання зі збутом. У минулому році на них був непоганий попит. А як буде у цьому році , ще не відомо.

– Переробники зараз приймають тонну помідорів по 650 гривень, – говорить фермер. – Хоча на початку сезону ціна була вищою – 850 гривень. І з цим можна було ще миритися, сподіваючись на поповнення обігових коштів. А тепер і не знаю, чи наважимося ми займатися овочівництвом у наступному році?

Справді, справа клопітна і трудомістка. Та й без поливу на цих землях навряд чи можна одержати гарний урожай овочів. А зрошуване землеробство нині дорого коштує. Пам'ятаю, на початку літа аграрії Біляївського району вивели техніку на автотрасу Одеса – Рені, погрожуючи перекрити рух. Вся справа полягала у тому, як пояснювали сільгоспвиробники, що через дорожнечу води, яка подається у системи поливу, у районі обробляється лише десята частина зрошуваних угідь. Хоча, як відомо, полив частково повинна фінансувати держава, частково самі аграрії. Але держава мовчить, а в аграріїв грошей – кіт наплакав. Але сільгосппродукцію вирощувати треба, тим більше, що їсти людині, як відомо, хочеться, як мінімум, тричі на добу.

Цього разу проблему вдалося вирішити за рахунок коштів обласного резервного фонду. З нього на розв’язання проблем зрошення було виділено 1 мільйон гривень, 600 тисяч з них, їх розподілили справедливо, одержав Біляївський район.

До речі, завдяки цьому стихійному "бунту" і "Одесаобленерго" пішло на поступки. І тепер з хліборобів, які займаються зрошенням, не вимагають передоплати за електроенергію, розрахунок іде за фактом – скільки спожив, за стільки і заплатив, що, у підсумку, дає значну економію коштів.

– Сільськогосподарське фермерське господарство "Обрій" для поливу на поворотній основі одержало 25 тисяч гривень, – далі говорить Григорій Петрович. – Щоправда, повернути їх треба до першого жовтня. Але і за це велике спасибі. В іншому разі не одержали б такого врожаю овочів, який маємо.

Важливою проблемою для фермерів є і нестача робітників, зокрема, як для догляду за овочами і баштанними, так і для їхнього збирання. Платять їм, як стверджує Г. Ткаченко, не менше 75 гривень за день, але бажаючих трудитися у полі не так вже і багато.

День у фермера завантажений, як кажуть, під зав'язку. А треба ще займатися "паперовими" справами у райцентрі, які не менш важливі, ніж вирощування врожаю. Але з цим успішно упорується син Григорія Петровича – Денис. Зателефонувавши йому по мобільному, застав його у Біляївському відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Не залагодивши всіх справ у цьому відомстві, наймані робітники фермерського господарства не будуть соціально захищені, а на виробництві всіляке може трапитися.

З ним ми далі обговорювали проблеми, порушені у розмові з Григорієм Петровичем. А оскільки Денис є ще й головою асоціації фермерів Біляївського району, повернулися до теми створення кластерів, про що "Одеські вісті" писали в одному з червневих номерів. Кластери – це передова форма об'єднання з метою використання потенційних можливостей всіх його учасників для досягнення головної мети – захисту своїх інтересів, налагодження сучасного виробництва, а в остаточному підсумку, одержання максимального прибутку. Спочатку, скажімо, організувати хоча б фермерську торговельну мережу, щоб не дуже залежати від посередників і перекупників.

– Спочатку мої колеги сприйняли цю ідею з піднесенням, – сказав Денис. – Але згодом охололи до неї.

Перефразовуючи відоме прислів'я, завершимо ці нотатки словами: хто не хоче вирощувати і їсти свій хліб, той харчуватиметься чужим, заморським...

Выпуск: 

Схожі статті